Справа № 201/6505/17
Провадження № 2/201/392/2018
22 травня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Карнаух І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 (третя особа: ПАТ КБ “ПриватБанк”) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,
10.05.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до приватного нотаріуса ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_2 (третя особа: ПАТ КБ “ПриватБанк”) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію (а.с. № 3-7).
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач у позовній заяві посилався на те, що 23.09.2005р. між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №DNL0GN03205446, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 49725 дол. США на придбання квартири за адресою: м. Дніпропетровськ, про. ГероївАДРЕСА_1. Для забезпечення виконання зобов'язань за укладеним договором, 23.09.2005р. позивачем був укладений договір іпотеки №DNL0GN03205446, за умовами якого позивач, передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно. В 2013 році у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості за кредитним договором, банк на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2013р. у справі № 201/11027/13-ц звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNL0GN03205446 від 23.09.2005р., шляхом продажу предмету іпотеки з укладенням від імені позивача, як власника квартири, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Не зважаючи на це, у 2016 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса для проведення перереєстрації за собою права власності на вказане нерухоме майно на підставі договору іпотеки. 28.10.2016р. приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки здійснено реєстрацію права власності (індексний номер 32093252) на належне позивачу нерухоме майно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідне рішення нотаріуса про реєстрацію права власності, позивач вважає незаконними та такими, що підлягає скасуванню. При цьому позивач посилався на те, що на момент вчинення нотаріусом реєстраційної дії на спірне майно було накладено заборону відчуження згідно до постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виходячи з чого, приватний нотаріус, незаконно здійснила перереєстрацію права власності на підставі договору іпотеки. Крім того, позивач зазначив, що іпотекодержателем ПАТ КБ «ПриватБанк» були порушені вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку», щодо належного повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідне повідомлення позивач не отримував. Враховуючи викладене, ОСОБА_1, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32093252) від 28.10.2016р., на підставі якого за ПАТ КБ «ПриватБанк» проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно - АДРЕСА_2.
Представник позивача - ОСОБА_3 (дії на підставі договору про надання правової від 30.10.2017р. та ордеру від 06.02.2018р. - а.с. № 69, 110) в судове засідання 22.05.2018р. не з'явився, в наданій суду 22.05.2018р. заяві позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, розглянувши справу за його відсутності (а.с. № 125).
Відповідач - приватний нотаріус ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_2 в судове засідання 22.05.2018р. не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. № 122). 19.12.2017р., 27.02.2018р. та 11.04.2018р. до суду надходили заяви приватного нотаріуса про розгляд справи за її відсутності (а.с. № 77, 116, 123).
Крім того, 23.10.2017р. до суду надійшли письмові заперечення відповідача (а.с. № 60-61), в яких приватний нотаріус, послалася на те, що реєстрація права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» була проведена у відповідності до вимог п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для здійснення якої заявником (іпотекодержателем) був наданий необхідний пакет документів, а отже були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем відповідно до умов договору іпотеки, що містить відповідне застереження, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки.
Від представника третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 29.12.2016р. - а.с. № 112 ) 22.05.2018р. в судове засідання не з'явився, про дату судового засідання був повідомлений належним чином - а.с. № 120) , причин неявки суду не повідомив.
Раніше, а саме 20.06.2017р. до суду надійшли письмові заперечення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. № 36-38), в яких представник третьої особи посилався на те, що в жовтні 2016р. банком на виконання вимог ст.ст. 35, 37 Закону України “Про іпотеку” позивачу було направлено повідомлення про намір іпотекодержателя набуття права власності на предмет іпотеки, повідомлення було отримано позичальником, про що є відповідний доказ в матеріалах реєстраційної справи та на протязі тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення позичальник не усунув порушення, не виявив бажання придбати предмет іпотеки, з чого можливо дійти висновку, що ОСОБА_1 надав мовчазну згоду на перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. 26.10.2016р. ПАТ КБ “ПриватБанк” за відсутності заперечень зі сторони позивача, набув право власності на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації за собою права власності. Банк не погоджується з доводами позивача, що реєстрація права власності за іпотекодержателем є протиправною з тих підстав, що суперечить положенням Закону України «Про іпотеку”, оскільки умовами договору іпотеки №DNL0GN03205446 від 23.09.2005р., укладеного з позивачем передбачена згоду іпотекодавця на перехід до іпотекодержатедя права власності на майно, оскільки підпис іпотекодавця (власника) в іпотечному договорі є способом його волевиявлення (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За клопотаннями представника 3-ї особи від 20.06.2017р. та 23.11.2017р. ухвалами суду від 20.06.2017р. та 23.11.2017р. були витребувані у відповідача та Відділу ДРМП Управління у сфері Державіної реєстрації ДАПтаДП ДМР певні документи, на ці ухвали надійшли відповіді з певними доказами (а.с. № 45, 47, 51, 62-63, 66-67, 71, 79-102).
Підготовче засідання у справі проведено відповідно до ст. 197 ЦПК України 06.02.2018р. за участю представників позивача та третьої особи (а.с. № 107).
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10..2017р.) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, надані представниками сторін письмові пояснення та заперечення щодо предмету позову, суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті за відсутності сторін (їх представників).
Суд розглянув справу відповідно до глави 6 розділу III ЦПК України. Підстав для винесення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України у справі не було, оскільки відповідач та третя особа надали свої письмові заперечення проти позову, яким буде дана належна оцінка при розгляді справи.
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченнях сторін в сукупності з наявними у справі письмовими доказами вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст.15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено наступні обставини.
23.09.2005р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №DNL0GN03205446, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 49 725 дол. США на купівлю квартири.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором, 23.09.2005р. позивачем був укладений договір іпотеки №DNL0GN03205446, за умовами якого позивач передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - кв.№140 буд. № 378 по пр. Героїв у м. Дніпрі. Нерухоме майно, яке є предметом іпотеки належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2005р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, за реєстровим номером №3270. (а.с. № 19-22).
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Умови договору іпотеки №DNL0GN03205446 містять відповідне застереження, а саме, пункт 26 договору визначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотеко держатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 Героїв в м. Дніпро (м. Дніпропетровськ) дата державної реєстрації 28.10.2016р., номер запису про право власності 17141801, індексний номер 32093252 (а.с. № 25).
Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти
рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно врегульований Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно п.6 ч.1 ст.24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Частиною 4 ст. 24 Закону передбачено підстави для незастосування відмови за наявності обставин, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону.
Згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. № 24) 24.11.2009р. на підставі постанови державного виконавця Демченко О.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було здійснено державну реєстрацію обтяження на все майно боржника ОСОБА_1, реєстраційний номер обтяження 9276240.
Як вбачається з відповіді Індустріального ВДВС м .Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 30.01.2017р. на письмовий запит адвоката ОСОБА_3 (а.с. № 27) у цьому відділі на виконанні перебувала ухвала № 2-7746, яка була видана 24.06.2009р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 Стягувачем по даному виконавчому провадженні виступав ПАТ КБ «ПриватБанк». 18.11.2009р. державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням виконання вимог виконавчого документу. Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий документ про скасування заходів забезпечення позову до відділу не надходив та на виконанні не перебував, отже станом на січень 2017р. обтяження накладене на майно боржника не було скасовано.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2017р. було задоволено заяву представника ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів по цивільній справі №201/6505/17 та витребувано від Відділу Державної реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи про реєстрацію права власності на майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.№ 71).
28.12.2017р. до суду надійшла засвідчена копія документів реєстраційної справи (а.с. № 80-102).
З витягу, який був отриманий приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_2 під час вчинення реєстраційної дій щодо реєстрації права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» та який долучений до матеріалів реєстраційної справи (а.с.№ 88) вбачається, що витяг не містить інформації зі спеціальних розділів щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу, а також обтяження, встановлене спеціальним розділом не перенесено до нового витягу при реєстрації права власності за банком (а.с. № 100).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент прийняття приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності, існувала визначена законом обставина, яка унеможливлювала прийняття рішення про проведення реєстраційних дій.
Відповідно до пункту 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого для державної реєстрації права власності поставною КМУ від 25.12.2015р. №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Згідно ч.2 ст.77, ст.79 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Так, в матеріалах реєстраційної справи міститься копія письмового повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.09.2016р. вих.№190 (а.с. № 91), надісланого ОСОБА_1, про намір ПАТ КБ “ПриватБанк” звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, а також, копія поштового повідомлення про отримання (а.с. № 90). При дослідженні цього документу судом встановлено, що повідомлення містить незаповнені графи, що є обов'язкові для заповнення, не містить особистого підпису ОСОБА_1 про отримання, а в відомостях про отримання зазначено лише прізвище «Антоненко».
Відповідно до п.1.3. Розділу 1 Порядку пересилань поштових відправлень затвердженого наказом УДППЗ “Укрпошта” від 12.05.2006р. №211 документом, який підтверджує факт надання послуги є касовий чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій. Згідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою КМУ від 05.03.2009р. № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Також суд зазначає, що в матеріалах реєстраційної справи не містяться докази, виходячи з яких нотаріус мав би можливість перевірити обставини надіслання іпотекодержателем іпотекодавцеві відповідним рекомендованим листом саме письмової вимоги про усунення порушень від 12.09.2016р., а саме в справі відсутні, реєстр поштових відправлень, опис вкладення до поштового відправлення, касовий чек, який в свою чергу підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Таким чином, оцінивши вищенаведені докази, суд вважає, що позивач не був належним чином повідомлений про позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на належне йому нерухоме майно, що в свою чергу, згідно до п.61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виключало можливість здійснення приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_2 реєстраційних дій по державній реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки.
Крім того, суд зазначає, що згідно умов пункту 21 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.9 цього договору, здійснюється відповідно до розділу V Закону України “Про іпотеку” на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріусу або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.
Отже, відповідною умовою договору іпотеки сторони визначили, що у разі настання випадків визначених п.15.7.1, 15.7.2, 15.9 договору, іпотекодержатель для задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки може обрати або судовий або позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно до ст. 36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.04.2014р. була відхилена апеляційна скарга ОСОБА_1 та залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2013р. по справі № 201/11027/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриваБанк», яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором DNL0GN03205446 від 23.09.2005р. у розмірі 98 606,31 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNL0GN03205446 від 23.09.2005р. - квартиру АДРЕСА_5 (з 03.06.2006р. назва міста - Дніпро) шляхом продажу предмету іпотеки з укладенням від імені власника квартири ОСОБА_1 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем (а.с. № 41).
Таким чином, ПАТ КБ “ПриватБанк”, як іпотекодержателем, ще в 2013 році був обраний судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, і в подальшому, після набрання законної сили рішення суду, банк ініціював процедуру позасудового врегулювання на підставі застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі договору, що не відповідає положенням ст.36 Закону України “Про іпотеку”.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини порушення прав позивача, як іпотекодавця при реєстрації права власності на належне йому майно за іпотекодержателем ПАТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження при розгляді справи, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за ПАТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, приймаючи до уваги що позовні вимоги позивача задоволено, згідно до положень ст.141 ЦПК України, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені при подачі позову в розмірі 640 грн. (а.с. № 2).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ст.ст. 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 19.10.2016р.), п.61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 16.11.2016р), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст.259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 (третя особа: ПАТ КБ “ПриватБанк”) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32093252) від 28.10.2016р. на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_6 (м. Дніпрі).
Стягнути з приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів
безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Суддя: Ткаченко Н.В.