Ухвала
Іменем України
02 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 263/7425/17
провадження № 51-4595 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневий районний суд м. Маріуполя від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року,
встановив:
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31 липня 2017 року
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2012 року за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, умовно-достроково звільненого від відбування покарання на підставі ухвали Дзержинського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2015 року на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 22 дні,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 19 лютого 2017 року, близько 16 год., перебуваючи на ринку «Космос» по бульв. Шевченка у Центральному районі м. Маріуполя, умисно, повторно, без застосування насильства, відкрито викрав майно ОСОБА_7 , чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на суму 3 387,50 грн.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну вказаних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, у наслідок суворості. Просить пом'якшити покарання засудженому на підставі ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. При цьому посилається на ту обставину, що місцевим судом не враховано у повній мірі особу засудженого, всі обставини, що пом'якшують покарання та знижують суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, а саме: добровільне відшкодування завданого злочином збитку, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність тяжких захворювань (ВІЛ-інфекція, гепатит С), які прогресують, на утриманні має матір інваліда, яка потребує допомоги, прохання потерпілого суворо не карати ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 , призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, виходив з того, що засуджений вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, новий злочин вчинив через невеликий проміжок часу після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі. Судом взято до уваги, що засуджений характеризується за місцем проживання позитивно, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, судом у вироку враховано, що засуджений працевлаштувався, має матір, яка потребує догляду, а також стан здоров'я самого засудженого.
Обставинами, які пом'якшують покарання засудженому, судом визнано щире каяття, визнання вини. Обставин, які обтяжують покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку, що перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
При цьому суд правильно зазначив, що встановлені у кримінальному провадженні обставини пом'якшують покарання засудженого, проте істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому не є підставою для застосування положень ст. 69 КК України.
На переконання колегії суддів призначене засудженому покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження нових злочинів, справедливим, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Таким чином, не вбачається підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_5 покарання явно несправедливим, через його суворість, як і не вбачається підстав для застосування положень ст. 69 КК України, про що захисник зазначає у своїй касаційній скарзі.
При розгляді апеляцій захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у яких порушувалось питання про невідповідність призначеного покарання положенням ст. 65 КК України через наявність ряду пом'якшуючих обставин, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарг, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційні скарги захисників залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневий районний суд м. Маріуполя від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3