Ухвала
25 травня 2018 року
м. Київ
Провадження № 51-4770 ск 18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року щодо останнього,
встановила:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Однак, касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Захисник фактично просить суд касаційної інстанції провести переоцінку доказів кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповноту судового розгляду, а саме в частині безпідставного визнання судами, вчинення злочину останнім у стані алкогольного сп'яніння,що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, за змістом скарги, свою позицію щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник пов'язує із неправильним тлумаченням апеляційним судом, на її думку Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14. Незважаючи на це, стороною захисту не зазначено обґрунтування саме неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на ст. 413 КПК України. Отже, немає й обґрунтування заявленої вимоги про скасування судового рішення на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу.
У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без руху, надавши їй п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
При повторному зверненні до суду захисником має бути підтверджено, що нею не пропущено цей строк.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без руху, надавши їй п'ятиденний строк з дня отримання нею копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3