Постанова
Іменем України
22 травня 2018 року
м. Київ
справа № 711|5235|16-к
провадження № 51-1267км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 12016250000000159 за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2016 року визнано винуватим і засуджено ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року пом'якшено призначене судом першої інстанції покарання і постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що 19 квітня 2016 року в період з 16 години 00 хвилин до 18 години 10 хвилин під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2016 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де останній проживає разом з ОСОБА_8 , працівниками поліції в присутності понятих виявлено та вилучено чоловічу шкіряну сумку, в якій знаходились 6 флаконів з полімерного матеріалу, в кожному з яких знаходилася грудкоподібна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта № 2\505 від 20 квітня 2016 року містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін загальною масою 20,790 грам, флакон з полімерного матеріалу з 13 фольгованими згортками з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта № 2/504 від 25 травня 2016 року містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін загальною масою 1,706 грам, та флакон з полімерного матеріалу з залишками порошкоподібної речовини з жовтим відтінком, яка згідно висновку експерта № 2/503 від 20 травня 2016 року містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено-амфетамін загальною масою 0,041 грам, всього вилучено психотропної речовини загальною масою 22,557 грам, яку ОСОБА_6 декількома днями раніше виготовив самостійно на кухні за місцем свого проживання із заготівок, замовлених через мережу Інтернет, та зберігав для подальшого вживання без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин в особливо великих розмірах, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, врахувавши показання ОСОБА_6 щодо відсутності умислу на збут психотропної речовини, не надав належної оцінки тому, що у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено та вилучено 22,557 грам амфетаміну, що є особливо великим розміром. Зазначає про те, що апеляційний суд недостатньо врахував ступінь тяжкості скоєного засудженим злочину та в порушення вимог ст. 65 КК України пом'якшив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує про те, що ОСОБА_6 , проживаючи окремо від батьків, мав необхідність у грошових коштах з метою купівлі продуктів харчування, при цьому офіційних джерел прибутку не мав, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про причетність останнього саме до збуту психотропних речовин та безпосередньо умисел на збут психотропної речовини, вилученої під час обшуку за місцем його проживання.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу частково та просила скасувати ухвалу апеляційного суду.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відсутності умислу на збут психотропної речовини, не згідний з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, по суті вказує на неповноту судового розгляду, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що з урахуванням вимог статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 , проживаючи окремо від батьків, мав необхідність у грошових коштах з метою купівлі продуктів харчування, при цьому офіційних джерел прибутку не мав, що на думку сторони обвинувачення може свідчити про причетність останнього саме до збуту психотропних речовин та безпосередньо умисел на збут психотропної речовини, на думку колегії суддів, є лише припущеннями сторони обвинувачення, та всі ці обставини не можуть беззаперечно свідчити про наявність у ОСОБА_6 умислу на збут наркотичних засобів. Дані доводи прокурора були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 мав намір збути вилучену у нього психотропну речовину, у кримінальному провадженні прокурором не наведено.
Разом із тим, твердження прокурора, викладені в його касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом ст. 69 ККУкраїни призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
Так, апеляційний суд, пом'якшуючи ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 309 ККУкраїни , врахував молодий вік засудженого, особу винного, який злочин вчинив вперше, щире каяття, визнання вини, наявність позитивної характеристики за місцем проживання, наявність сталих соціальних зв'язків, поганий стан здоров'я і відсутність потерпілих та обґрунтовано визнав ці обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, та дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання більш м'якого, ніж це передбачено санкцію ч. 3 ст. 309 КК України, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Разом з тим, Суд уважає слушними твердження прокурора про те, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у наближеному до мінімального розмірі, передбаченому кримінальним законом - на строк 2 роки - не відповідає тяжкості вчиненого злочину, призначене без урахування конкретних обставин провадження, та є невиправдано м'яким.
При цьому суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі не навів переконливих доводів того, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді 2 років позбавлення волі буде сприяти виправленню засудженого і попередженню вчинення ним нових злочинів.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді суду належить врахувати викладене в постанові, повно й всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3