Постанова
Іменем України
23 травня 2018 року
м. Київ
справа № 761/17952/15-ц
провадження № 61-9811св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Хопти С. Ф.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., від 07 вересня 2016 року,
24 червня 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2008 року між
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 28808С14 зі змінами та доповненнями, згідно умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі
683 300,00 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 07 лютого 2033 року, а відповідач зобов'язався погашати кредит у розмірі та у строк, визначені кредитним договором та графіком погашення кредиту за кредитним договором, який є невід'ємною частиною договору, а також сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається таким чином: LIBOR (12m)+7,15%, але не менше 10,24% річних. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, зокрема у частині сплати процентів,
24 листопада 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором протягом шестидесяти календарних днів з дня її отримання, яку останнім виконано не було.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, яка станом на
06 травня 2015 року становить 385 919,17 швейцарських франків та
130 613,69 грн та складається із: заборгованості за основним боргом (кредитом) - 354 647,18 швейцарських франків; заборгованості за процентами - 31 271,99 швейцарських франків; пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами - 103 846,96 грн; пені, нарахованої на прострочену заборгованість за основним боргом -
26 766,73 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Савицького О. А., від 03 березня 2016 року позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»
385 919,17 швейцарських франків (згідно офіційного курсу НБУ станом
на 06 травня 2015 року становить 8 738 086,82 грн) та 130 613,69 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 354 647,18 швейцарських франків (згідно офіційного курсу НБУ станом на 06 травня 2015 року становить 8 030 017,91 грн), заборгованість за процентами -
31 271,99 (згідно офіційного курсу НБУ станом на 06 травня 2015 року становить 708 068,90 грн), пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами, - 103 846,96 грн, пеня, нарахована на прострочену заборгованість за основним боргом, - 26 766,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого у позивача виникло право на дострокове стягнення заборгованості у повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач частково достроково виконав свої зобов'язання за кредитним договором, сплативши передбачені графіком платежі наперед до 2020 року, а тому на час пред'явлення позову у позивача не виникло право на дострокове стягнення кредитних коштів, оскільки у відповідача відсутня заборгованість.
У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 05 жовтня 2016 року,
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що умовами кредитного договору передбачений обов'язок відповідача щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються на залишок непогашеної суми кредиту. Внесена сума дострокового часткового погашення заборгованості за кредитним договором підлягає зарахуванню у рахунок нарахованих до дати її внесення процентів та інших платежів, а надлишок суми зараховується в погашення платежів по кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються і підлягають сплаті щомісяця.
Відзиву до касаційної скарги не надходило.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року справу за позовом
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 лютого 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Під час розгляду справи суди встановили, що 07 лютого 2008 року між
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 28808С14 зі змінами та доповненнями (додаткова угода №1 від 15 січня 2010 року, додаткова угода №2
від 08 жовтня 2012 року, додаткова угода №3 від 26 жовтня 2012 року та додаткова угода № 4 від 22 серпня 2013 року).
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 683 300,00 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 07 лютого 2033 року, а відповідач зобов'язався погашати наданий кредит у валюті кредиту на рахунок № 26200030139447/980 та у строк, зазначений у пункті 2.1 кредитного договору та додатку № 1 до нього.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується заявами на видачу готівки від 07 лютого
2008 року №№ 11152, 11156, 11166 та випискою по особовому рахунку відповідача (а. с. 24-41).
Відповідно до деталізованого розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, у серпні 2013 року відповідачем сплачено поточну заборгованість, а також 160 тис. швейцарських франків достроково у рахунок погашення кредиту, що не суперечить умовам кредитного договору.
Неповернутою залишилась частина кредиту у розмірі
357 147,18 швейцарських франків.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що, сплативши достроково частину заборгованості за кредитним договором, позичальник виконав свої зобов'язання щодо сплати платежів, передбачених графіком погашення кредиту, наперед до 2020 року, а тому на час пред'явлення позову заборгованість у відповідача перед банком відсутня, а тому відсутні підстави для виникнення права на дострокове стягнення коштів за кредитом.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частини другої статті 1051 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики за відсутності іншої домовленості сторін.
Згідно пункту 2.6.1 кредитного договору від 07 лютого 2008 року позичальник може здійснити дострокове погашення кредиту або його частини разом з усіма нарахованими до дати дострокового погашення процентами за користування кредитом та іншими платежами, належними до сплати за цим договором. У цьому випадку в разі часткового дострокового погашення кредиту зміни до графіку погашення кредиту за договором не вносяться, якщо таке не вимагає одна із сторін договору, та зараховуються як чергові платежі згідно з графіком погашення кредиту за договором.
Згідно пункту 2.4.1 кредитного договору строки, передбачені графіком погашення кредиту, є обов'язковими для виконання відповідачем. Графік погашення кредиту за договором наведено у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно умов пункту 2.5.1 кредитного договору позичальник сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному у пункті 2.1.1 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця на відповідний рахунок.
У відповідності до пункту 2.2.1 кредитного договору позичальник щомісячно сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m)+7,15%, але не менше 10,24% річних.
24 листопада 2014 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», посилаючись на невиконання ОСОБА_2 зобов'язань зі сплати процентів за кредитом, направило останньому вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.
У порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), апеляційний суд на зазначені вимоги закону та умови договору увагу не звернув, неправильно встановив фактичні обставини справи, залишив поза увагою умови кредитного договору, відповідно до яких позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості, не звернув увагу на те, що позичальник має право здійснити дострокове частове погашення кредиту разом з усіма нарахованими процентами до дати дострокового погашення заборгованості, а відповідач після дострокового погашення частини кредиту протягом певного часу припинив сплату процентів за користування кредитом та дійшов помилкового висновку про передчасність звернення позивача до суду й відмову у задоволенні позову.
Відповідно до положень статті 4 кредитного договору у разі, зокрема, несплати відповідачем у строк платежів з погашення кредиту чи будь-яких інших сум, належних до сплати згідно з кредитним договором, або невиконання будь-яких інших зобов'язань за кредитним договором, у позивача виникає право вимоги дострокового виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором. При цьому згідно
пункту 4.2 кредитного договору банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі за цим договором підлягають достроковому поверненню, а позичальник зобов'язаний сплатити зазначену у такому повідомленні суму протягом десяти банківських днів з дати отримання повідомлення.
Згідно пункту 2.4.2 кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку погашення кредиту за договором, процентів та платежів за цим договором, відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення, включаючи день платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за кредитом включно, процентами та платежами за цим договором у повному обсязі.
Пунктом 2.6.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення у випадку, зокрема, якщо позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за цим договором.
Встановивши, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, більше 3-х місяців не сплачував проценти за користування кредитними коштами, врахувавши, що банк скористався своїм правом, передбаченим умовами кредитного договору, та надіслав позичальнику вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, на яку останній не відреагував, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При цьому відповідач фактично не оспорював правильності проведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 213 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі та правильно вирішив спір.
За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня
2016 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С. Ф. Хопта
Судді О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю.В.Черняк