Ухвала
25 травня 2018 року
м. Київ
Провадження № 51-6339 ска 18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, передбаченого ст. 484 МК України,
встановила:
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Проаналізувавши зміст касаційних вимог, долучені до скарги копії судових рішень, суд встановив, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Так, статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Виходячи з основних засад судочинства згідно з п. 8 ч.1 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня (рішення у справах: «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985 року, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001 року).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець керувався такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 підпункту 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 року № 26-рп/2009).
Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду також визначені у КУпАП. Так, відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість касаційного оскарження постанови апеляційного судуу справі про адміністративне правопорушення.
Також, необхідно зазначити, що забезпечене Конституцією України право на судовий захист і забезпечене Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод право на справедливий суд не порушуються такими викладеними у законах процесуальними механізмами допуску до касаційного перегляду.
Зважаючи на наведене, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя, виходячи з основних засад судочинства, якими відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення виключно у визначених законом випадках, а також враховуючи те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, колегія суддів
постановила:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3