Ухвала
Іменем України
21 травня 2018 року
м. Київ
справа № 310/1159/17
провадження № 61-24292 ск 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01 березня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_4 18 238,71 грн заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2009року.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 10 411,02 грн заборгованості за кредитним договором та 1917,95 грн судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
30 березня 2018 року ОСОБА_4 з пропуском строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
Наявне в касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_4 присутня не була, а повний текст оскаржуваного судового рішення отримала 01 березня 2018 року, на підтвердження чого надала відповідні докази.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Суди встановили, що 27 листопада 2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала 3400 грн кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Термін дії перевипущеної кредитної карки № НОМЕР_1 встановлений до грудня 2014 року.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів держатель картки ОСОБА_4 зобов'язана щомісяця здійснювати погашення суми заборгованості за кредитом, яка виникла за попередній звітний місяць.
Останній платіж ОСОБА_4 здійснила 12 червня 2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості ОСОБА_4 за договором від 27 листопада 2009 року.
Суди встановили, що ОСОБА_4 належним чином не виконала своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша статті 625 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в задоволенні позову. (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша, п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З огляду на викладене, за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.
Ураховуючи встановлені судом обставини, а також умови кредитного договору, дату здійснення останнього платежу за цим договором, строк дії договору та дату звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду з позовом та заяву ОСОБА_4 про застосування позовної давності, правильним є висновок апеляційного суду про наявність підстав для застосування позовної давності стосовно щомісячних платежів, нарахованих ПАТ КБ «Приватбанк» у період до 28 лютого 2014 року, тобто за три роки до подачі ПАТ КБ «Приватбанк» відповідного позову.
Ураховуючи викладене, обгрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 платіж від 12 червня 2014 року не здійснювала та перевипущену платіжну картку не отримувала, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Підстави вважати, що судами при розгляді даної заяви допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, відсутні.
З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат