"24" грудня 2009 р.Справа № 30/140-09-3454
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання -О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача -Є.Л.Сербін
від відповідачів -ОСОБА_2
від прокуратури -пом. прокурора С.Г. Вербовщук
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання
Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси
на рішення господарського суду Одеської області від 13.10. 2009р.
у справі № 30/140-09-3454
за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 57873.88грн.
встановив:
Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси 13.07.2009р. на підставі ст.ст. 116, 125, 212 Земельного Кодексу України, ст. 376 ЦК України звернувся з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання знести будівлю самочинно побудованого бару „Чайка” загальною площею 297.56 м2 на території пляжу „Лузанівка”, розташованого за адресою:м. Одеса, вул. Миколаївська дор.168/II; про зобов'язання звільнити та повернути Одеській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0311га розташовану за вищевказаною адресою; про стягнення шкоди в сумі 57873.88грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі за договором купівлі-продажу від 11.03.08р. придбали у гр. ОСОБА_5 бар „Пиво” загальною площею 22,1м2, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_1 Без будь-яких дозвільних документів на право користування земельною ділянкою, без дозволу на виконання будівельних робіт відповідачі на території пляжу „Лузанівка” розмістили капітальну будівлю, зайнявши приблизно 0,0334га, огородивши її та використовують під бар з літним майданчиком „Чайка”. Факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0334га підтверджено актом обстеження та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.05.09р. Вищезазначена земельна ділянка визнана парком-пам'ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення, згідно рішення Одеського міськвиконкому від 14.02.2008р. № 102. Внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачами заподіяно державі шкоду в сумі 57873.88грн. (а.с.2-7).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі послались на те, що вони не будували, а здійснювали реконструкцію придбаної за договором купівлі-продажу будівлі; земельною ділянкою, на якій ця будівля знаходиться користуються правомірно, сплачують земельний податок, хоча і не оформили належних документів на право користування землею; з розрахунку суми шкоди не вбачається відповідно до якої Методики вона розрахована (а.с.81-83).
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2009р. (суддя Рога Н.В.), яке оформлено відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19.10.09р., у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості заявлених вимог (а.с.106-108).
Не погодившись із рішенням суду, заступником прокурора Суворовського району 4.11.2009р. внесено апеляційне подання, в якому просить його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Одночасно прокурором заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку внесення апеляційного подання з підстав отримання рішення по закінченню строку на його оскарження, яке задоволено судовою колегією на підставі ст.ст.53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 10.11.2009р.
Письмові заперечення на апеляційне подання від відповідачів не надійшли.
Заслухавши прокурора, представників сторін, дослідивши матеріли справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційного подання, виходячи із наступного.
Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані як фізичні особи - підприємці Виконкомом Одеської міської ради, про що їм видані відповідні свідоцтва НОМЕР_1 від 2.12.02р. та НОМЕР_2 від 23.01. 97р. ( а.с. 21-22).
11 березня 2008 року зазначені особи за договором купівлі-продажу придбали у громадянки ОСОБА_5 будівлю бару „Пиво”, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 22,1 кв.м. Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально (а.с.19,20).
Право власності на будівлю бару „Пиво” за адресою: АДРЕСА_1,зареєстровано 19.03.2008р. Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна” за громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 80).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 1.06.2003р. № 963- ІV (із змінами) державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель і її територіальної органи.
Держінспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Ярмуш С.Х. складено акт б/н від 29.05.09р. обстеження земельної ділянки, в якому зазначено про використання ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: м. Одеса пляж „Лузанівка” під розміщення кафе-бару „Чайка”, який їм належить на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.08р., відповідно до якого площа приміщень складає 22,1кв.м. Загальна площа земельної ділянки згідно технічної документації становить 0,0311га, площа самовільно зайнятої земельної ділянки 0,0289га забудована під кафе-бар „Чайка” (а.с.10).
При складанні акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства б/н від 29.05.09р.держінспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Ярмуш С.Х. зазначені ті ж самі обставини і вказано, що частина земельної ділянки, яка зайнята під приміщеннями площею 22,1кв.м. використовується відповідачами без правовстановлюючих документів на землекористування, інша частина земельної ділянки площею 0,0189га зайнята самовільно (а.с.11).
Отже, вищевказані акти містять розбіжності щодо самовільно зайнятої земельної ділянки. Крім того, в акті обстеження хоча і зазначено, що загальна площа земельної ділянки згідно технічної документації складає 0,0311га, але ні прокурор, ні Одеська міська рада не надали жодного доказу на підтвердження означеного.
Останніми заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідачів звільнити і повернути міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0311га, за кошти відповідачів знести будівлю самочинного побудованого бару „Чайка” загальною площею 297,56 кв.м., але акти обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства не містять даних щодо розміру будівлі бару „Чайка”, яким чином позивачем та прокурором встановлений площа цієї будівлі, а також докази на підтвердження цього в матеріалах справи відсутні.
При розгляді апеляційної скарги прокурор підтвердив, що площа будівлі 297,56 кв.м. включає приміщення площею 22,1кв.м. придбані відповідачами за договором купівлі-продажу.
Тобто, при розгляді даного спору встановлені обставини, які свідчать про розташування на спірній земельній ділянці належного відповідачам об'єкту нерухомого майна, тобто об'єкту, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його цільового призначення (ст.181 ЦК України).
В силу вимог ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист усіх прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Стаття 321 ЦК України також передбачає, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться у ст.ст. 2, 48, 55 Закону України „Про власність”.
З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків примусового відчуження об'єктів власності з мотивів суспільної необхідності і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги прокурора (міської ради) про знесення спірної нежитлової будівлі мотивовані лише самовільним зайняттям земельної ділянки та незаконним зведенням на ній будівлі, до складу якої входять приміщення придбані відповідачами за договором купівлі - продажу від 11.03.2008р. Обставини наявності передбачених законом підстав для примусового відчуження цього об'єкту з мотивів суспільної необхідності та дотриманням порядку такого відчуження з попереднім та повним відшкодуванням його вартості прокурором та міською радою не доводились.
Розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки здійснений відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р. (із змінами).
Оскільки існують розбіжності щодо площі самовільно зайнятої земельної ділянки, а цей показник впливає на визначення розміру шкоди, то вимоги про її стягнення слід вважати не недоведеними.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову і підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 103,105 ГПК України, суд
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2009р. у справі № 30/140-09-3454 залишити без змін, а апеляційне подання -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук