"22" грудня 2009 р.Справа № 14/64-09-1896
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.12.2009р.:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Мельничук А.С., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”
на рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2009 року
по справі № 14/64-09-1896
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН”
до відповідача: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”
про стягнення 736279,89 грн.
У судовому засіданні 22.12.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України
У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Нібулон” (далі ТОВ СП „Нібулон”, позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” (далі ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”, відповідач) про стягнення 1741,99 грн. процентів та 9498,24 грн. втрат від інфляції, які нараховані за період неповернення відповідачем позивачу безпідставно набутих коштів (період з 02.02.2009 року по 07.04.2009 року).
Заявою від 15.05.2009 року (вхідний № 12363 від 20.05.2009 року) позивач збільшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення: - 648718,81 грн. втрат від інфляції за період неповернення відповідачем позивачу безпідставно набутих коштів (період з 12.03.2007 року по 20.05.2009 року); - 87561,08 грн. процентів річних за період неповернення позивачу безпідставно набутих коштів (період з 02.04.2007 року по 20.05.2009 року).
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю судових рішень, які набули чинності та якими встановлено факти перерахування позивачем відповідачу без достатніх правових підстав 1700000,00 грн., які відповідач зобов'язаний був повернути позивачу, однак на дату заявлення позову в повному обсязі не повернув, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про відшкодування покладених на відповідача обов'язків, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2009 року по справі № 14/64-09-1896 (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено частково, стягнуто з ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” на користь ТОВ СП „Нібулон” 720 938,91 грн. боргу, 7209,39 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наявністю неповернутого відповідачем боргу, внаслідок чого відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України у боржника виникають додаткові зобов'язання у вигляді сплати інфляційних втрат та процентів річних, що є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання.
Задовольняючи позов частково, суд вказав, що на період дії мораторію в зв'язку з порушенням відносно відповідача справи про банкрутство (з 02.02.2009 року по 24.04.2009 року) нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних є неправомірним, тому судом здійснено розрахунок відшкодування без урахування періоду дії мораторію.
Не погодившись з рішенням суду від 25.09.2009 року, ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково, прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову про стягнення з ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” втрат від інфляції за період з 12.03.2007 року по 20.05.2009 року в сумі 648 718, 81 грн. та трьох процентів річних за період з 02.04.2007 року по 20.05.2009 року в сумі 87561,08 грн.
В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує на наступне: - відповідач є державним підприємством та на дату подання позову значна частина основного зобов'язання погашена, тому розмір відповідальності є надмірно великим порівняно із залишком боргу, проте судом не враховано цих обставин та положень п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 223 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України; - безпідставність набуття відповідачем коштів у розмірі 1700000,00 грн. була встановлена тільки 26.02.2008 року (з набранням законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2008 року у справі № 29-4/119-07-3387), тому термін прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 26.02.2008 року, а не з 12.03.2007 року; - судом невірно застосовано до спірних відносин положення ст. 625 Цивільного кодексу України, якими встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, тоді як відповідач не мав будь-яких грошових зобов'язань перед позивачем, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, виникли внаслідок безпідставного одержання відповідачем грошових коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ СП „Нібулон” вказує, що рішення господарського суду від 25.09.2009 року є правомірним та таким, що ухвалено відповідно до чинного законодавства, тому вважає апеляційну скаргу ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” необґрунтованою.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2008 року по справі № 29-4/119-07-3387, яке набрало законної сили (постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року по справі № 29-4/119-07-3387 рішення від 14.01.2008 року залишено без змін; постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року у справі № 29-4/119-07-3387 залишено без змін; ухвалою Верховного Суду України від 10.07.2008 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 10.06.2008 року у справі № 29-4/119-07-3387) та яке прийнято за результатами розгляду позову ТОВ СП „Нібулон” до ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” про стягнення 1703 923,08 грн., встановлено безпідставність отримання відповідачем грошових коштів у сумі 1700 000,00 грн., які були перераховані ТОВ СП „Нібулон” відповідачу платіжним дорученням № 27181 від 25.12.2006 року. Також, вказаним рішенням суду встановлено, що 02.03.2007 року ТОВ СП „Нібулон” звернулось до ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” з вимогою (лист № 1054/108) повернути безпідставно отримані кошти в сумі 1700 000,00 грн., проте ця вимога була залишена без задоволення, що й зумовило виникнення судового спору по справі № 29-4/119-07-3387.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2008 року по вказаній справі стягнуто з ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” на користь ТОВ СП „Нібулон” 1700 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 3923,08 грн. процентів за користування ними у період з 06.03.2007 року по 02.04.2007 року та судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказані вище факти не потребують доказування при вирішенні спору по справі № 14/64-09-1896, оскільки в ній беруть участь ті ж самі сторони, що і по справі № 29-4/119-07-3387.
Також, господарським судом першої інстанції встановлено, що ухвалою від 02.02.2009 року порушено провадження у справі № 7/12-09-409 про банкрутство ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2009 року по справі № 7/12-09-409 провадження у справі припинено, скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви про порушення справи про банкрутство, вжиті ухвалою від 02.02.2009 року.
Як вказує в позовній заяві позивач і проти чого не заперечує відповідач, а також встановлено місцевим господарським судом, що ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” частково повернуло ТОВ СП „Нібулон” безпідставно набуті кошти, а саме: 12.11.2008 року на виконання наказу господарського суду Одеської області № 29-4/119-07-3387 від 06.03.2008 року було перераховано позивачу 1342228,83 грн.; 08.12.2008 року на виконання вказаного наказу суду було перераховано відповідачем 32600,19 грн.
ТОВ СП „Нібулон”, виходячи з встановлених рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2008 року фактів безпідставності набуття відповідачем грошових коштів у сумі 1700 000,00 грн., керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та враховуючи часткове перерахування відповідачем безпідставно набутих грошових коштів, звернулось до суду з позовом та заявою про збільшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 12.03.2007 року (7 днів з дати отримання вимоги від 02.03.2007 року про повернення коштів) по 20.05.2009 року в сумі 648 718,81 грн. та трьох процентів річних за період з 02.04.2007 року по 20.05.2009 року (рішенням суду від 14.01.2008 року по справі № 29-4/119-07-3387 стягнуто проценти за період з 06.03.2007 року по 02.04.2007 року) в сумі 87561, 08 грн.
Місцевий господарський суд, задовольнивши частково позов ТОВ СП „Нібулон”, погодився з правовою позицією позивача щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу інфляційні втрати та три проценти річних, однак виключив з періоду нарахування період дії мораторію з 02.02.2009 року по 24.04.2009 року, введений по справі № 7/12-09-409 про банкрутство ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2008 року по справі № 29-4/119-07-3387, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року, встановлено безпідставність отримання відповідачем 1700 000,00 грн. грошових коштів та правомірність нарахування позивачем процентів за користування ними в період з 06.03.2007 року, а не з 26.02.2008 року, як вважає відповідач.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Єдиною правовою нормою, що встановлює вказаний вище розмір процентів, є ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно частини 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відтак, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача інфляційні втрати та проценти за невиконання грошового зобов'язання, яке полягало в поверненні безпідставно отриманих коштів.
Колегія суддів вважає хибною позицію скаржника відносно того, що наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, застосовуються виключно за наслідками невиконання договірних зобов'язань, оскільки положення ст. 625 Цивільного кодексу України не містять жодних посилань на договірну природу зобов'язань.
Виходячи з положень ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо виключення з періоду нарахувань інфляційних втрат та процентів річних періоду дії мораторію на задоволення вимог кредиторів -з 02.02.2009 року до 24.04.2009 року.
Твердження скаржника про надмірно великий розмір відповідальності порівняно із залишком боргу, що завдає значної шкоди підприємству, спростовується положеннями ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України, відповідно до якої загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та ст. 14 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги, зазначені ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”, та є підставою вважати оскаржуване рішення таким, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.
А тому, рішення від 25.09.2009 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2009 року по справі № 14/64-09-1896 -залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк