"24" грудня 2009 р.Справа № 16/141-09-3929
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Толок В.В.
за участю в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.06.09р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час і місце його проведення повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства страхової компанії “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” в особі Одеської філії
на рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2009р.
у справі №16/141-09-3929
за позовом Закритого акціонерного товариства страхової компанії “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” в особі Одеської філії
до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” в особі Одеської обласної дирекції
за участю ІІІ особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_3
про стягнення 8 690,91грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.09р.
У зв'язку із несприятливими погодними умовами судове засідання з 17.12.09р. було перенесене на 24.12.09р.
Відповідно до ст.44ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В серпні 2009 р. ЗАТ страхова компанія “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” в особі Одеської філії звернулось до господарського суду з позовною заявою до ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” в особі Одеської обласної дирекції про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди у розмірі 6 290,20 грн., витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 375 грн., інфляційних у сумі 1 742, 39грн., 3% річних у сумі 283,32 грн., а також судових витрат у справі.
В обґрунтування позову, позивач послався на те, що він сплатив вигодонабувачу суму страхового відшкодування, тож на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” має право зворотної вимоги (регресу) до особи, відповідальної за завдання вигодонабувачу збитків.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2009 р. (суддя С.П. Желєзна) у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що на момент звернення з позовом у позивача не виникло право пред'явлення вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування та інших витрат, оскільки ані позивач, ані потерпілий не звертались до ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” в особі Одеської обласної дирекції із заявою щодо виплати страхового відшкодування з переліком передбачених ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” документів.
Не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ страхова компанія “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” в особі Одеської філії подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невірне встановлення судом обставин, що мають істотне значення для справи, та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає доводи позивача необгрунтованими, та просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржене рішення -без змін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час і місце його проведення повідомлений належним чином.
Враховуючи викладене, а також те, що пояснення представника Закритого акціонерного товариства страхової компанії “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” були заслухані в судовому засіданні 08.12.09р., судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства страхової компанії “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” в особі Одеської філії не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2007 р. у м.Іллічівськ по вул.Леніна близко 19 год. 20хв. сталась дорожньо-транспортна пригода. Громадянин ОСОБА_3, керуючи автомобілем OPEL VECTRA, номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку автомобіля, але не ввімкнув ручне гальмо, в результаті чого автомобіль самостійно почав рухатися та здійснив наїзд на автомобіль „Сузукі” (номерний знак НОМЕР_2) під керуванням громадянки ОСОБА_4. Факт ДТП підтверджений довідкою ДАІ Іллічівського МВ УМВС України в Одеській області, згідно з якою автомобіль „Сузукі” внаслідок наїзду отримав наступні механічні пошкодження: було деформовано декоративну накладку на задньому бампері, наявні потертості на кожусі запасного колеса. Згідно з протоколом огляду транспортного засобу № 12-018 від 13.12.2007р. комісією, до складу якої увійшов у тому числі і представник відповідача, також було виявлено і інші пошкодження автомобілю „Сузукі”.
Постановою Іллічіського міського суду Одеської області від 16.01.2008р. у справі № 3-2412/08, гр. ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 68 грн.
У відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 від 27.06.07р. транспортний засіб OPEL VECTRA, номерний знак НОМЕР_1, був застрахований відповідачем - ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” на один рік, до 27.06.2008р. Страхувальником за цим полісом є гр. ОСОБА_5 Крім того, зазначеним полісом застрахована цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_3
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль “Сузукі”, який належить гр.ОСОБА_4, був застрахований ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” згідно з полісом страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 670536275 від 08.08.2007р. Страхувальником за вказаним договором страхування є гр. ОСОБА_4
10.12.2007р. гр.. ОСОБА_4 звернулася до страховика - з повідомленням про автоаварію, яка відбулася 08.12.2007р.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_4, в результаті пошкодження автомобіля „Сузукі” при ДТП вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю вказаного транспортного засобу, визначена у розмірі 6309,05 грн.
Згідно з рахунком № 177 від 18.12.2007р., виписаним ПП ОСОБА_6 вартість відновлювального ремонту автомобілю „Сузукі” складає 7300,20грн.
18.12.2007р. гр.. ОСОБА_4, як страхувальник, звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 7300,20 грн.
Страховим актом № 1783 від 12.01.2008 р. пошкодження автомобілю “Сузукі”, що відбулося 08.12.2009 р. внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та розраховано суму страхового відшкодування, з урахуванням франшизи, у розмірі 6 290,20грн.
Платіжним дорученням №167 від 21.01.08р. зазначена сума страхового відшкодування була перерахована ПП ОСОБА_7
Крім того, страховиком (позивачем) було здійснено оплату вартості проведеної експертної оцінки у розмірі 375 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2981 від 27.12.2007р. та рахунком № 12-002 від 20.12.2007р.
Оскільки цивільна-правова відповідальність учасника ДТП гр.ОСОБА_3 застрахована відповідачем на підставі Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач звернувся з позовом саме до відповідача з регресною вимогою про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6290,20 грн., витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 375 грн., а також 3% річних у сумі 283,32 грн., та інфляційних витрат у розмірі 1742,39грн., нарахованих на суму фактично сплаченого страхового відшкодування, на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування”.
Відповідно до ст. 27 вказаного Закону, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, аналогічні вимоги містить і ст. 993 ЦК України.
Положеннями ч.1 ст. 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В свою чергу, відповідно до ст. 22 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Спеціальні правила щодо пред'явлення регресного позову страховика встановлені ст. 38 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, згідно пп.38.1.1 п.38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Зі змісту вказаних норм права вбачається, що у разі, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду, а у разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомили свого страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, то страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Як вбачається з матеріалів справи, ані страхувальник (ОСОБА_5), ані водій, що спричинив ДТП (ОСОБА_3, не повідомили відповідача у строки, визначені у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, про настання ДТП.
Слід зазначити, що вказаний факт визнається самим позивачем, який в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач не був повідомлений страхувальником про настання ДТП.
За таких обставин, відповідно до приписів п.п.38.1.1 п.38.1 ст. 38 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями), позивач не набув права регресної вимоги (позову) саме до відповідача.
Посилання позивача на те, що неповідомлення страхувальником відповідача про ДТП є порушенням договірних зобов'язань, що виникли між ними, а тому жодним чином не може позбавляти постраждалу особу права на відшкодування шкоди, завданої їй з вини ОСОБА_3 , транспортний засіб якого застрахований чинним полісом відповідача, судовою колегією відхиляються з тих підстав, що постраждала особа (гр.ОСОБА_4.) жодним чином не була позбавлена права на відшкодування шкоди, оскільки, позивачем вказаній особі було виплачене страхове відшкодування. А позивач, якій здійснив страхове відшкодування, має право на пред'явлення регресного позову у даному випадку не до відповідача з цієї справи, а до гр. ОСОБА_3, якій є особою, цивільно-правова відповідальність якої також застрахована за поліслм НОМЕР_3 від 27.06.07р. щодо транспортного засобу OPEL VECTRA, номерний знак НОМЕР_1
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що місцевий господарський суд повністю та всебічно дослідив обставини справи і обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову. При цьому господарський суд, як на одну з підстав відмови у позові, послався на ст. 35 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями), не врахувавши, що наведена стаття містить норми, що регулюють відносини безпосередньо між страхувальником та його страховиком, на підставі укладеного між ними договору, а у даному випадку виникли відносини між особою, цивільно-правова відповідальність якої також застрахована за полісом № НОМЕР_3 ОСОБА_3) та іншим страховиком (позивачем з цієї справи), які регулюються ст.ст. 33,38 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями).
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає за доцільне надавати правову оцінку розміру заявленої до стягнення суми страхового відшкодування. Відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони можуть бути стягнені лише за наявності грошового зобов'язання та його прострочення, а у відповідача не виникли грошові зобов'язання зі сплати страхового відшкодування позивачу, а тим більш відсутній факт прострочення цих зобов'язань.
Враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, підстави для її задоволення та скасування рішення господарського суду Одеської області від 21.10.09р. - відсутні.
Керуючись ст. ст. 85, 101, 103, 105 ГПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства страхової компанії “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” в особі Одеської філії залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2009 р. у справі № 16/141-09-3929 - без змін.
Головуючий суддя Г.А.Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В.Лашин
Постанова підписана____________________