Справа: № 22-а-34417/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"17" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Григоренко Т.І.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача приватного підприємства «Кінотехпром - Авто» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року по справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємства «Кінотехпром - Авто» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -
У червні 2008 року Перший заступник прокурора міста Чернігова звернувся в суд в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області з адміністративним позовом до приватного підприємства «Кінотехпром-Авто» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 8311 грн. 22 коп..
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року вимоги позивача задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, та обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладеного на нього відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 19.07.2007 року.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини по справі, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на ПП «Кінотехпром-Авто» середньооблікова кількість штатних працівників в 2007 році складала 10 особи, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце, відповідно до поданого відповідачем звіту у ПП «Кінотехпром-Авто» не працювало осіб, яким встановлена інвалідність, тому відповідач повинен сплатили адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне нестворене робоче місце.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить у ПП «Кінотехпром-Авто» 10 осіб.
У відповідності зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 19.07.2007 року, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до зазначеної статті норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа, що відповідає даним вказаного звіту середньооблікової чисельності працюючих інвалідів на підприємстві та виконаному нормативу. Зазначене робоче місце на підприємстві відповідача у 2007 році не було зайняте інвалідом.
Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно відомостей, що містяться в поданому відповідачем звіті, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 163 800 грн., відповідно сума штрафних санкцій складає 8190 грн..
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Штрафні санкції вказані в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за своєю правовою природою відносяться до адміністративно - господарських санкцій.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України - адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 121 грн. 22 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства «Кінотехпром - Авто» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 23.11.2009 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Собків Я.М.
Бєлова Л.В.