79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.12.09 Справа № 6/24
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»від 18.05.09р.
на рішення господарського суду Чернівецької області від 06.05.09р.
у справі №6/24
за позовом Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Райз», м.Київ
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці», с.Ванчиківці
про стягнення заборгованості в сумі 614349,83 грн.
за участю представників
від позивача -Гарагуц І.Ф. - представник (дов. у справі).
від відповідача -Гайсан С.Г. -голова правління.
Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів. Новим складом суду розгляд справи розпочато спочатку та завершено її розгляд.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.
В судовому засіданні 07.10.09р. оголошувалась перерва до 14.10.09р.
Права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Сторони подали заяву про відмову від технічної фіксації судового процесу.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.05.09р. у справі №6/24 (суддя А.Паскарь) задоволено позов ЗАТ «Райз»до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці»та стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 603647,73 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 11067,41 грн.
Суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення суду про задоволення позовних вимог виходячи з того, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №НВС-007 від 11.02.08р. в частині оплати отриманої продукції.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, СВК «Ванчиківці»оскаржує рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, стверджуючи про те, що договір №НВС-007 від 11.02.08р. у зв'язку із недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов цього договору, як це передбачено ст.ст.207, 328, 638 ЦК України, а саме: представник відповідача Гайсан С.Г. не скріпив печаткою та не підписав аркуші цього договору, на яких були вказані позивачем вимоги п.п.2.2, 2.9, 2.12, 7.3, 7.5, вважається неукладеним.
Водночас, апелянт визнає поставку товару та обов'язок його оплатити на суму, частково без врахування курсу дол. США, однак не погоджується з притягненням його до цивільної відповідальності за невиконання умов договору, адже неоплата товару відповідачем сталася внаслідок форс-мажорних обставин, тому зобов'язання, яке виникло у сторін на підставі п.6.2 договору від 11.02.08р., припинилось згідно ст.607 ЦК України за неможливістю його виконання.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просить змінити оскаржуване рішення суду та стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 322662,38 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивач не погоджується з доводами апелянта і у своєму відзиві зазначає, що при підписанні умов договору поставки на умовах товарного кредиту жодних претензій до змісту договору відповідач не заявляв; крім того, 15.05.08р. в забезпечення виконання зобов'язань, що виникали з даного договору, сторони підписали та нотаріально посвідчили договір застави майбутнього врожаю СВК «Ванчиківці»; щодо звільнення від відповідальності у зв'язку із форм-мажорними обставинами, то, як стверджує позивач, ст.ст.607, 617 ЦК України звільняють від виконання зобов'язання в зв'язку з неможливістю виконання, але не виключають виникнення обов'язку відшкодувати збитки, які виникли внаслідок невиконання попереднього зобов'язання чи повернути вартість товару (робіт, послуг), сплачену кредитором.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
ЗАТ “Райз” подало позов про стягнення на його користь з СВК “Ванчиківці” за неналежне виконання умов укладеного сторонами договору поставки на умовах товарного кредиту №НВС-007 від 11.02.2008р. заборгованості в сумі 614349,83 грн., з яких 603647,73 грн. основного боргу та 11067,41 грн. відсотків за користування товарним кредитом.
Зі справи вбачається, що між ЗАТ «Райз»(постачальник) та СВК “Ванчиківці” (покупець) 11.02.2008р. укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № НВС-007, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами -визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та №1а), які є невід'ємною частиною договору (1.2 даного договору).
Також сторони встановили (п.2.2), що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).
Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом (п.2.1 договору).
Терміни та порядок розрахунків за товар та відсотків за користування товарним кредитом визначено у п.п.2.3-2.12 цього договору.
Судом першої інстанції з'ясовано, що позивач виконав свої договірні зобов'язання повністю -поставив відповідачу в лютому-травні 2008 року товар на загальну суму 504640,75 грн., що підтверджується накладними на отримання товару в кількості 12 штук, а відповідач відповідно до умов договору оплатив лише частину вартості товару на суму 159240 грн. та за згодою сторін повернув частину товару на суму 34520,29 грн., зобов'язання оплатити повну вартість поставленого товару та сплатити відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 14 % річних за 210 календарних днів користування вказаним товарним кредитом, які станом на 30.09.2008 складають 37756,38 грн., відповідач так і не виконав.
Статтею ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).
Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми (п.7.5 договору поставки).
Розмір відсотків за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми складає 19777,24 грн.
Таким чином, згідно п.2.2 договору позивач нарахував до стягнення з відповідача, а суд задоволив, заборгованість в розмірі 614715,14 грн., в тому числі: 603647,73 грн. основного боргу та 11067,41 грн. відсотків за користування товарним кредитом.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань ним не заперечується і останній визнає суму заборгованості в розмірі 322662,38 грн.
Однак апелянт вважає, що сторони не досягли згоди по п.п.2.2, 2.9, 2.12, 7.3, 7.5 договору поставки, так як аркуші договору, на яких викладений зміст цих пунктів, представником СВК “Ванчиківці” не підписані, отже договір є неукладеним.
Не визнає апелянт також і укладеним належним чином додаток №2 до договору, який, як зазначає голова правління СВК “Ванчиківці”, підписаний від його імені іншою особою.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 цього ж Кодексу).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 ЦК України).
Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично вчиняв дії по схваленню правочину: прийняв продукцію, провів її часткову оплату, за згодою сторін здійснив часткове повернення її; визнав, зрештою наявну суму боргу без врахування курсу дол. США.
У справі також наявний додаток №1 до договору поставки, скріплений печатками та підписами обох сторін, в якому останні визначили доларовий еквівалент загальної вартості (ціни) товару, оплата якої здійснюється авансом 4000 дол. США.
Як зазначалось вище, відповідач своїми подальшими діями (прийняв товар від позивача та частково оплатив його) схвалив цей правочин (договір поставки), тому підстав вважати неукладеним договір поставки у суду не має.
Відтак, відповідач зобов'язаний в силу вимог чинного законодавства виконати взяті на себе зобов'язання за договором поставки і з нього правомірно стягнено на користь позивача 603647,73 грн. основного боргу, розрахованого у відповідності до вимог п.2.2 договору поставки.
Враховуючи встановленні обставини справи, суд апеляційної інстанції відхилив клопотання апелянта про призначення почеркознавчої експертизи, проти зодоволення якого також виступив представник позивача.
Між тим, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про доцільність застосування в даному випадку положень п.6.1 договору, яким передбачено звільнення сторін від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, а саме: паводок, землетрус, інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення уряду, іншого органу центральної влади, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору, та звільнення його від сплати відсотків за користування товарним кредитом нарахованих позивачем йому на суму 11067,41 грн.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що сторона для якої створилась неможливість виконання зобов'язань по цьому договору внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов'язана в трьохденний термін письмово повідомити іншу сторону про настання і припинення таких обставин. Повідомлення повинно бути підтверджене довідкою територіального органу Торгово-промислової палати України. Відсутність повідомлення позбавляє сторону права посилатись на існування обставин непереборної сили як на підставу невиконання чи неналежного виконання зобов'язань.
З наданого відповідачем висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 24.03.2009 № 799/05-4 вбачається, що внаслідок сильних злив з великою кількістю опадів у червні-липні 2008 року на площах СВК “Ванчиківці” загинули посіви кукурудзи на зерно на площі 50 га, соняшнику на зерно на площі 16 га, пошкоджені посіви ярого ячменю на площі 26 га на 80 відсотків.
Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили загибель та пошкодження сільськогосподарських культур на площах СВК “Ванчиківці” станом на 06.08.08р. є форс-мажорними обставинами.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст.617 ЦК України).
Перша оплата боргу повинна була бути проведеною до 01.08.08р. Разом з тим, розрахунок позовної суми в частині пені та відсотків здійснений позивачем зі жовтня.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду частковому скасуванню, оскільки, на думку апеляційного господарського суду є підстави звільнити відповідача від відповідальності по форс-мажорним обставинам.
Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 06.05.09р. у цій справі скасувати частково в частині стягнення з СВК «Ванчиківці»відсотків за користування товарним кредитом в сумі 11067,41 грн. В цій частині позову ЗАТ «Райз» відмовити. В решті - судове рішення залишити без змін.
3. Судові витрати розподілити пропорційно задоволеним вимогам, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 6036,48 грн. державного мита, 115,88 грн. вартості послуг СІЦ. З позивача на користь відповідача за розгляд апеляційної скарги стягнути 55,34 грн. державного мита.
4. Місцевому господарському суду видати накази.
5. Видати відповідачу довідку на повернення з Державного бюджету зайво сплаченого державного мита за апеляційний розгляд справи - 1613,32 грн.
6. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.
7. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя О.С.Скрипчук
суддя Т.С.Процик
Постанова підписана 22.12.2009р.