79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.01.10 Справа № 33/118
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Га личина», м. Дрогобич №32/09-185 від 6.11.2009р.
на рішення господарського суду Львівської області від 6.10.2009 року
у справі № 33/118
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Ренмарк», м. Кривий Ріг.
до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Га личина», м. Дрогобич.про стягнення 597 338 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 82 коп., з яких: 435 540,18 грн. - основний борг; 89 957,75 грн. - пе ня; 19 151,83грн. - штраф 5 % річних; 52 689,06 грн. -інфляційні.
За участю представників сторін:
від позивача- Шагінян Р.В. - представник.
від відповідача- не з»явився.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги та про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 6.10.2009 р. у справі № 33/118 (суддя Цікало А.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Ренмарк», м.Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс -Галичина”, м.Дрогобич про стягнення 548 130 (п'ятсот сорок вісім тисяч сто тридцять) грн. 44 коп. (з яких: 435 540,18 грн. -основний борг; 48410,10 грн. -пеня; 11491,10 грн. -3 % річних; 52 689,06 грн. -інфляційні) -задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс -Галичина”, м. Дрогобич на користь Товариства з обмеженою відповідальність “Ренмарк”, м.Кривий Ріг -548 130 (п'ятсот сорок вісім тисяч сто тридцять) грн. 44 коп. (з яких: 435 540,18 грн. -основний борг; 48410,10 грн. -пеня; 11491,10 грн. -3 % річних; 52 689,06 грн. -інфляційні), 5 481 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 30 коп. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання по договору щодо оплати за отриману продукцію промислово-технічного призначення (товар) вчасно не виконав, а тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.
За несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, на підставі ст.625 ЦК України, умов договору, з відповідача підлягають стягненню пеня, річні та інфляційні втрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу короткого змсіту, в якій просить рішення господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.
В обґрунтування даної апеляційної скарги відповідач покликається, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, судом розглянуто справу за відсутності представника відповідача, без належного його повідомлення про час та місце розгляду справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, представник в судовому засіданні доводи відхилив, покликаючись, що відповідачем порушено умови договору в частині розрахунків за поставлений товар, заперечень щодо суті позову не подано.
Від відповідача надійшли телеграми, які містять клопотання про повторне відкладення розгляду апеляційної скарги в зв»язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні. Судова колегія, порадившись на місці, дійшла висновку про безпідставність задоволення цього клопотання враховуючи ту обставину, що чергова неможливість взяти участь в судовому засіданні представника відповідача не підтверджено доказами, участь представників сторін обов»язковою не визнавалась, відповідач вимоги ухвали суду оформити текст апеляційної скарги відповідно до ст.94 ГПК України та направити суду не виконав, причини невиконання не вказані, крім того, відповідач був попереджений, про те, що при нез»явлення представника відповідача, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
За договором поставки №29-668 від 18.09.2008р. та п.2 додатку №1 до договору №29-668 від 18.09.2008р., п.2 додатку №2 до договору №29-668 від 18.09.2008р., видаткових накладних №ЛФ-0000951 від 07.10.2008 року на загальну суму 134015,27 грн.; № КР-206 від 03.10.2008 року на загальну суму 145947,11 грн.; № КР-208 від 08.10.2008 року на загальну суму 146229,80 грн.; № ЛФ-0000950 від 07.10.2008 року на загальну суму 9348,00 грн. та довіреностями на отримання цінностей: ЯПГ № 340366 від 01.10.2008 р.; ЯПГ № 340379 від 08.10.2008 р., позивач поставив для відповідача товар на загальну суму 435540 грн.
Відповідно до п.4.3 договору, п.2 додатку №1 та №2 до договору, покупець сплачує вартість поставленого товару протягом 2 банківських днів з дати прийому-передачі товару. У встановлений договором строк відповідач за поставлений товар не розрахувався, доказів погашення боргу не подав.
31.07.2009 року та 17.08.2009 року позивач з метою досудового врегулювання спору звертався на адресу відповідача з претензіями щодо сплати боргу, які останнім були залишені без розгляду та відповіді. Факт направлення претензій підтверджується описами владень до цінних листів, поштовою квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення (копії долучено до матеріалів справи).
Згідно п.7.4. договору, при несвоєчасній сплаті за поставлений товар покупець сплачує поставнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем згідно уточненого розрахунку позовних вимог правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та договору, нараховано: 48410,10 грн. -пені, 11491,10 грн. -3 % річних та 52 689,06 грн. -інфляційних.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Згідно ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Обов”язок належного виконання зобов”язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).
Покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк
(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На момент розгляду спору суму заборгованості не погашено, тобто оплату в зазначений термін, який обумовлений договором, не здійснено.
Враховуючи вимоги закону та укладеного між сторонами договору щодо обов»язкового виконання сторонами своїх зобов»язань, недопущення односторонньої відмови від умов договору, відповідальності сторін за порушення виконання зобов»язання та відсутності підстав від звільнення відповідальності за неможливість виконання зобов»язань, місцевий господарський суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку до задоволення позову.
Стягнення місцевим господарським судом інфляційних втрат, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання відповідача є правомірне з огляду на норму ст.625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов»язання та не звільняє боржника за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, а також пені на підставі п.7.4 договору.
Доводи апеляційної скарги судом відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім того, оскільки розгляд апеляційної скарги судом відкладався, відповідач не був позбавлений можливості скористатись своїм процесуальним правом щодо ознайомлення з матеріалами справи та направити на адресу суду свої доводи та заперечення чи додаткові докази по справі.
Оскаржуване рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 6.10.2009 року у справі №33/118 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Га личина», м. Дрогобич без задоволення.
2. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.