Справа № 372/1992/17 Суддя (судді) першої інстанції: Зінченко О.М.
22 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді: Шелест С.Б.
Суддів: Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М.
Секретар судового засідання: Кузик М.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.02.18р. у справі №372/1992/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14.02.18р. адміністративний позов задоволено: визнано неправомірними дії Міністерства оборони України у формі рішення №54 від 26 травня 2017 року щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги в зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби; зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, який отримав третю групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінетів Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року на день встановлення інвалідності - 22 лютого 2007 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення суду з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що третю групу інвалідності Позивачу вперше встановлено у лютому 2001 році, а тому призначення та виплата допомоги має бути здійснена у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на момент встановлення такої інвалідності.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Позивач заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, Позивач проходив військову строкову службу з 05 серпня 1984 року по 10 травня 1986 року в Республіці Афганістан та отримав статус «Учасника бойових дій», що підтверджується копією військового квитка та довідкою Обухівського районного військового комісаріату Київської області (а.с.9-11).
Під час проходження військової служби в Республіці Афганістан отримав множинні осколочні поранення м'яких тканин голови, контузію.
27 вересня 2000 року протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №995 було встановлено причинний зв'язок поранення, контузії з виконанням Позивачем обов'язків військової служби в Республіці Афганістан, що підтверджується копією витягу із протоколу засідання ЦВЛК (а.с.13).
Згідно витягу із акту огляду у МСЕК до довідки серії КИО-І №156008 Позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 19 лютого 2001 року. Причина інвалідності: захворювання «так» зв'язане з виконанням обов'язків військової служби, при виконанні обов'язку (а.с. 14).
Згідно довідки серії КИО-І №263904 Позивачу з 01 березня 2007 року довічно встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.17).
У зв'язку з цим, Позивач у березні 2016 року звернувся до Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України із заявою та відповідним пакетом документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та на підставі постанови Кабінету Міністрів України №499. Втім заява з доданими документами не була направлена до Міністерства оборони України, позаяк ІНФОРМАЦІЯ_1 було скеровано запит до Управління Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян на отримання розрахункової книжки та грошового атестату ОСОБА_1 .
Такі дії Позивач оскаржив в судовому порядку.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 10.01.17р. у справі №372/3391/16-а, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненаправлення до Міністерства оборони України документів для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, отриманої внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості (неможливості) виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав третю групу інвалідності внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
На виконання судового рішення, ІНФОРМАЦІЯ_1 було скеровано Міністерству оборони України заяву Позивача з доданим до неї пакетом документів для вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, про що Позивача повідомлено листом від 19.06.17р. №1737 (а.с.22).
За наслідками розгляду зазначеного питання, Міністерством оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат №54 від 26.05.17р., яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що інвалідність встановлена до набрання чинності Законом України від 04.04.06р. №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач набув право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до Постанови Уряду №499.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.91р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент встановлення Позивачу інвалідності вперше; надалі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.08.92р. №488, якою установлено умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум.
Пунктом 1 вказаної Постанови (у редакції, чинній на момент встановлення Позивачу інвалідності вперше) передбачено, що державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України*.
Згідно пунктів 3,4 Постанови №488, розміри страхових платежів установлюються щорічно Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за погодженням з Мінфіном під час формування державного бюджету на наступний рік.
Страхові платежі сплачуються страхувальниками щомісячно до 25 числа в розмірі 1/12 частини річної суми.
Пунктом 6 Постанови №488 передбачено, що Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми:
а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті;
б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.
Законом України від 03.11.06р. № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 01.01.07р., статтю 16 Закону № 2011-XII викладено у наступній редакції:
"Стаття 16. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори
1. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
2. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
3. У разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої він був приписаний в запасі, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
4. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених пунктом 3 цієї статті.
5. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
6. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
7. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.
8. Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем, військовозобов'язаним або резервістом у період проходження військової служби (зборів), служби у військовому резерві у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
9. Якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат";
Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.05.08р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Пунктом 3 цієї постанови передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 14, ст. 532).
З системного аналізу правових норм вбачається, що у разі встановлення особі інвалідності, що пов'язана із виконанням ним обов'язків військової служби до січня 2007 року, призначення та виплата такій особі страхових платежів здійснюється в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання таких платежів.
При цьому, за змістом положень Закону № 2011-XII, днем виникнення права на отримання гарантованих виплат у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як свідчать обставини справи, Позивачу вперше встановлена інвалідність з 19 лютого 2001 року, що підтверджується витягом з акту огляду у МСЕК до довідки серії КИО-І №156008 (а.с. 14), а тому постанова Уряду №499 не може поширюватись на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності.
У період встановлення Позивачу інвалідності діяла постанова Уряду №488, яка і регулювала порядок здійснення особам, які отримали інвалідність під час виконання обов'язків військової служби, гарантованих державною виплат.
За таких обставин, правові підстави для призначення та виплати Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 відсутні.
Покликання Позивача на те, що остаточно ІІІ групу інвалідності йому встановлено з 01.03.07р. - не заслуговують на увагу, оскільки цією датою зафіксовано остаточний результат переогляду інвалідності, яка була встановлена раніше.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.02.18р. та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.02.18р. у справі №372/1992/17 - задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.02.18р. у справі №372/1992/17 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Ісаєнко Ю.А.
Собків Я.М.