справа № 2а-8084/09/0670
категорія 2.11.1
11 грудня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Євпак В.В.,
при секретарі - Бєлоусовій Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом та просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0014801701/0 від 22.09.2009 року, винесене ДПІ у м. Житомирі, про нарахування йому зобов"язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 8267 грн.50 коп. та штрафних санкцій в розмірі 413 грн. 38 коп. Вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним. Вимоги мотивує тим, що ним не порушувались вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на які посилається в акті перевірки податковий орган. Ним були включені до складу податкового кредиту за 2-й квартал 2009 року суми сплаченого податку у зв"язку з придбанням товарів у у серпні 2008 року та у березні 2009 року при надходженні податкових накладних від контрагентів саме у квітні 2009 року, що не суперечить вимогам Закону. Розпорядження КМУ №757 було видане 01.07.2009 року, декларація ж подана за 2-й квартал 2009 року. Зазначене розпорядження не може суперечити вимогам Закону. Законом передбачено право подання скарги на контрагента за відмову надати податкову накладну, а не обов"язок. Крім того контрагенти не відмовлялись у наданні такої накладної.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Свої заперечення мотивує тим, що при проведенні перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем до складу податкового кредиту за 2-й квартіл 2009 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів: за серпень 2008 року та березень 2009 року, а також платник податків не скористався правом включення до складу податкового кредиту попередніх звітних періодів 2009 року суми податку по контрагентах без наявності податкових накладних. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення правомірними та таким, що не підлягає скасуванню.
Суд, розглянувши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив: 12.08.2009 року ДПІ у м. Житомирі була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість приватного підприємця ОСОБА_1 за 2-й квартал 2009 року, про що складено акт №4965/17-02.
Перевіркою було встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 року №757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів, обов"язкових платежів", а саме: суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 до складу податкового кредиту червня 2009 року включено податкові накладні попереднього звітного періоду (серпень 2008 року, березень 2009 року) та платник податку не скористався правом включення до складу податкового кредиту серпня 2008 року та березня 2009 року суми податку по контрагентах без наявності податкових накладних.
За результатами проведення перевірки 22.09.2009 року ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0014801701/0 про визначення податку на додану вартість в розмірі 8267 грн.50 коп. та штрафних санкцій в розмірі 413 грн. 38 коп.
Суд вважає, що даний висновок не ґрунтується на вимогах Закону, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного: порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та порядок формування податкового кредиту передбачені ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідачем не встановлені факти використання товарів, придбаних позивачем за спірними податковими накладними, не в оподатковуваних операціях та не у межах господарської діяльності.
Зазначена норма Закону, яку, як вважає податковий орган, порушив платник податків, не носить вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежує строк дії права на формування податкового кредиту для покупця.
Законом України "Про податок на додану вартість" не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності.
Судом встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1, до складу податкового кредиту 2-го кварталу 2009 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду серпня 2008 року та березня 2009 року, тобто з дотриманням строку давності в 1095 днів.
Як встановлено судом, дійсно розпорядженням КМУ №757-р від 01.07.2009 року "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов"язкових платежів)" передбачалось, що для упорядкування податкового обліку платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання. Але останнє, по суті, не може підміняти сам Закон та суперечити йому, оскільки відповідно до ст. 92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюється виключно законами України.
Крім того, платником податку, звітність надавалась за 2-й квартал 2009 року та дію п.2 розпорядження зупинено Указом Президента України від 04.09.2009 року №706/2009.
За таких обставин зазначене розпорядження не може бути застосовано до спірних правовідносин.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Законом передбачено право платника податку щодо подання скарги на контрагента, який відмовляється у наданні податкової декларації, а не обов"язок.
Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, продавець не відмовлявся надати таку податкову накладну, лише надав її пізніше.
Дата надходження податкових накладних від УПТК ООО за №968 30.04.2009 року, від ТОВ "Будхімсервіс за №90 29.04.2009 року підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Саме при наданні податкових накладних в квітні 2009 року з дотриманням вимог п.п 7.4.5. п.7.4.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", позивачем і був сформований податковий кредит.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту 2-го кварталу 2009 року податкові накладні попереднього звітного періоду серпня 2008 року та березня 2009 року.
Відповідно, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Житомирі №0014801701/0 від 22.09.2009 року є нечинним та підлягає скасуванню.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-
постановив:
Позов задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0014801701/0 від 22.09.2009 року скасувати
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.В. Євпак
Повний текст постанови виготовлено: 14 грудня 2009 р.