15 травня 2018 р.
м. Київ
Справа № 405/8585/15-к
Провадження № 51-367 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого та захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 червня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 1 ст. 125 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 850 грн;
- за ч. 2 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією належного йому майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до більш суворого покарання повністю приєднано менш суворе покарання та ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією належного йому майна.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України визначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу виконувати самостійно.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання.
ОСОБА_7 визнано засудженим за:
- ч. 1 ст. 125 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 850 грн;
- за ч. 2 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією належного йому майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією належного йому майна.
У решті вирок залишений без змін.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 16 серпня 2015 року приблизно о 21.30, перебуваючи у м. Кіровограді, наніс ОСОБА_8 три удари кулаком лівої руки в голову, спричинивши потерпілій легких тілесних ушкоджень.
26 жовтня 2015 року приблизно о 17.15 ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Кіровограді, підійшов до потерпілої ОСОБА_9 та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, намагався вирвати з її рук жіночу сумку, вартістю 365,00 грн, в якій знаходились: гаманець, вартістю 252,00 грн, з грошовими коштами в сумі 1 000,00 грн, продукти харчування, кредитна картка «ПриватБанку», зарплатна карта «ПриватБанку» та печатка для опечатування кабінету. Однак потерпіла вчасно відреагувала та відхилилась від ударів, почала кричати, в результаті чого на вулицю вибігли її сусіди та затримали ОСОБА_7 на місці вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений, не погоджуючись із ухваленими щодо нього судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження закрити за недоведеністю. Свої вимоги ОСОБА_7 мотивує тим, матеріали провадження не містять достатніх доказів його винуватості, висновки судів ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, які були отримані під фізичним впливом з боку працівників правоохоронних органів. Стверджує, що інкримінованих злочинів він не вчиняв.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_7 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження. Свої вимоги захисник мотивує доводами, аналогічними до доводів свого підзахисного, при цьому зазначає про невідповідність судових рішень вимогам статей 370, 374, 419 КПК України. Вказує на те, що матеріали провадження не містять доказів, які поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали подані скарги та просили кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Прокурор заперечив проти скарг і просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений та захисник, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подали апеляційні скарги, в яких, із наведенням відповідних обґрунтувань, просили рішення скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_7 указував на застосування до нього незаконного фізичного впливу з боку працівників правоохоронних органів.
Суд апеляційної інстанції, зазначивши коротко в мотивувальній частині ухвали доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив скарги без задоволення.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновки ЄСПЛ, викладені, зокрема, в рішенні «Євген Петренко проти України» від 29 січня 2015 року, про те, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, то це вимагає від держави проведення ефективного офіційного розслідування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за скаргами ОСОБА_7 на застосування до нього фізичного тиску з боку працівників правоохоронного органу не було проведено ефективного офіційного розслідування, що є порушенням процесуального аспекту статті 3 Конвенції, і на що вказував ОСОБА_7 .
Проте апеляційний суд у своїй ухвалі не навів жодного обґрунтування на спростування вказаних доводів ОСОБА_7 , зазначених у його апеляційній скарзі.
Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій ухвалі, перевірити належним чином усі доводи, зазначені в апеляційних скаргах, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
постановив:
Касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3