21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 554/8916/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Калитки О. М.
суддів: Бондара В.О. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 12.12.2017, суддя І інстанції Струков О.М., місце складання м. Полтава, повний текст складено 12.12.17 по справі № 554/8916/17
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила суд:
- визнати дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку суми суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років, в розмірі 60 % та 1/12 допомоги на оздоровлення неправомірними;
- зобов'язати Полтавське обласне управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 60 % та 1/12 допомоги на оздоровлення з 01 грудня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на, те що вона працювала на посаді судді Господарського суду Полтавської області по 17 грудня 2010 р. При звільненні у відставку, їй був встановлений стаж роботи судді, який дає право на щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років - 23 роки 3 місяці 4 дні, що становить 50 % до посадового окладу. Довідкою Господарського суду Полтавської області від 02.10.2017 року № 10-11/1309-17 було уточнено, що стаж роботи судді, який дає право на щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років становить 27 років 8 місяців 23 дні. Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402- VIII передбачено доплату за вислугу років за наявності стажу більше 25 років у розмірі 60 % від посадового окладу. 03.10.2017 року, вона звернулася до відповідача із заявою про уточнення суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, у якій просила збільшити розмір щомісячної доплати за вислугу років до 60 %, а також виплачувати щомісяця 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно ст. 136 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, відмовив у збільшенні до 60 % щомісячної надбавки до посадового окладу та у виплаті допомоги на оздоровлення. Вважаючи таку відмову безпідставною, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.12.2017 року у справі № 554/8916/17 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Визнано дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку суми суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років, в розмірі 60 % та 1/12 допомоги на оздоровлення неправомірними.
Зобов'язано Полтавське обласне управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 60 % та 1/12 допомоги на оздоровлення, відповідно до довідки Господарського суду Полтавської області № 10-11/1309-17 від 02.10.2017 року, з 15 серпня 2017 року.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказував, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому не може бути врахована при призначенні довічного грошового утримання, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, позивачу при звільненні у відставку 17.12.2010 з посади судді Господарського суду Полтавської області було встановлено робочий стаж судді 23 роки 3 місяці 4 дні, який дає право на щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років у розмірі 50 %.
03.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про уточнення суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просила провести перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2016 року з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 60% та 1/12 допомоги на оздоровлення з 01 грудня 2016 року. До вказаної заяви позивач додала довідку Господарського суду Полтавської області № 10-11/1309-17 від 02.10.2017 року, виданої ОСОБА_1, згідно якої станом на 01.12.2016 року, її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання с суддям у відставці, складає 26933, 33 грн., у тому числі: посадовий оклад 16000 грн., доплата за вислугу років 60% - 9600 грн., 1/12 допомоги на оздоровлення відповідно до ст.. 136 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» - 1333, 33 грн.
Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області листом № 550/П-14/2 від 18.10.2017 року відмовило у проведенні перерахунку з посиланням на те, що прийняти до уваги довідку Господарського суду Полтавської області № 10-11/1309-17 від 02.10.2017 року про суддівську винагороду з 01.12.2016 року немає правових підстав, оскільки до складу суддівської винагороди включено 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та зазначено доплату за вислугу років 60%.(а.с. 8)
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, і її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати; з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно зі статтею 133 вказаного Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Аналогічні правові норми закріплені у Законі України від 02 червня 2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року і діяв на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеного йому утримання.
Таким чином поняття суддівської винагороди, визначене ч. 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», є комплексним, а перелік зазначених її складових є сталим та вичерпним.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 133 цього Закону, слід зробити висновок, що іншого визначення поняття грошового забезпечення суддів діюче законодавство не передбачає.
Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Посилання на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
Також є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладеному у постанові у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15 про те, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, оскільки предметом позову у зазначеному справах є перерахунок пенсії військовослужбовців, призначених на підставі статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Щодо розрахунку стажу роботи судді Плеханової Л.Б., який видано Господарським судом Полтавської області 28.09.2017 (а.с.5), відповідно до якого стаж роботи судді, який дає право на щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років складає 27 років 8 місяців 23 дні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 133 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям Конституційного Суду України, які вперше призначені на посаду судді, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 5,5 відсотка за кожен рік роботи
Таким чином, вказана норма під час визначення розміру доплати за вислугу років передбачає врахування стажу роботи на посаді судді.
Відповідно до ст. 138 Закону України № 2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Разом з тим, до згідно розрахунку стажу роботи судді Плеханової Л.Б., який видано Господарським судом Полтавської області 28.09.2017 включено стаж роботи позивача на посаді секретаря судового засідання Народного суду Київського району міста Полтави з 11.05.1973 по 09.07.1976, консультанта І державної нотаріальної контори Відділу юстиції Полтавської облради з 06.08.1976 по 30.09.1976, юрисконсульта юридичного відділу Полтавської облспоживспілки з 06.10.1976 по 30.09.1977.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи в перерахунку суми суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років, в розмірі 60 % та 1/12 допомоги на оздоровлення, діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 12.12.2017 року у справі № 554/8916/17 не відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 12.12.2017 по справі № 554/8916/17 скасувати
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4