21 травня 2018 р.Справа № 818/2070/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області про зобов'язання вчинити певні дії.
02 травня 2018 року означене судове рішення повторно оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року по справі № 818/2070/17.
В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що 28 лютого 2018 року на рішення суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23 березня 20218 року апеляційна скарга залишена без руху, скаржнику надано строк 10 днів для усунення її недоліків шляхом надання суду оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 960,00 грн. На виконання означеної ухвали відповідачем направлено лист від 10 квітня 2018 року, однак помилково у якості додатка до листа не вкладено платіжне доручення від 29 березня 2018 року № 86 про сплату судового збору. Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, у зв'язку з не усуненням недоліків, апеляційна скарга Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області, - повернута скаржнику. З урахуванням тієї обставини, що недоліки скарги в частині сплати судового збору усунені у строк, встановлений судом в ухвалі від 23 березня 2018 року, судовий збір сплачено 29 березня 2018 року, та враховуючи, що платіжне доручення помилково не вкладено до листа від 10 квітня 2018 року, просить визнати причину пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення поважною та поновити строк на оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року по справі № 818/2070/17.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом установлено, що повний текст рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року по справі № 818/2070/17 отриманий скаржником засобами рекомендованого поштового зв'язку 16 лютого 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 119/.
28 лютого 2018 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /а.с. 125-129/.
Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду 23 березня 2018 року апеляційна скарга Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області залишена без руху, скаржнику наданий 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків шляхом направлення до суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 960,00 грн. /а.с. 135-136/. Означена ухвала отримана відповідачем 02 квітня 2018 року /а.с. 138/,
На виконання ухвали суду від 23 березня 2018 року відповідачем направлено лист від 10 квітня 2018 року № 19/736, відповідно до якого скаржник надає суду апеляційної інстанції платіжне доручення від 29 березня 2018 року № 86 /а.с. 139/.
Відповідно до ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року № 33/18 встановлено, що у додатках означеного листа платіжне доручення відсутнє /а.с. 140/.
Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, у зв'язку з не усуненням недоліків, апеляційна скарга Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області повернута скаржнику /а.с. 147/. Ухвала отримання відповідачем 25 квітня 2018 року /а.с. 153/.
02 травня 2018 року Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області повторно оскаржила рішення суду першої інстанції, надавши при цьому оригінал платіжного від 29 березня 2018 року № 86 доручення про сплату судового збору у розмірі 960,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приходячи до висновку про задоволення клопотання Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області, колегія суддів вважає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 287, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Клопотання Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області - задовольнити.
Поновити Ліквідаційній комісії УМВС України в Сумській області строк на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року по справі № 820/ 5994/17.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач (підпис)ОСОБА_1
Судді(підпис) (підпис)ОСОБА_4 ОСОБА_5