21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/503/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Калитки О. М.
суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018, суддя І інстанції Білова О.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 05.03.18 по справі № 820/503/18
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просила суд:
- визнати рішення Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 22.09.2017 про відмову у призначенні пенсії за вислугу протиправним і скасувати його;
- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Харкові призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з моменту її звернення з 14.09.2017, зарахувавши до стажу за вислугу років роботу на посаді викладача хору дитячої школи мистецтв ім. П.І.Чайковського з 01.09.2009 по 03.05.2017.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі № 820/503/18 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61000, код ЄДРПОУ2393801364) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140, код ЄДРПОУ41247824) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач не погодилася із рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, вказувала, що як викладач хору (педагогічна посада) позашкільного навчального закладу - дитячої школи мистецтв ім ОСОБА_2 має право на пенсію за вислугу років, посилалась на доручення Кабінету Міністрів України № 397/21 від 06.01.1996, якою дія постанови від 4 листопада 1993 р. N 909 поширена в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 3 місяці 14 днів, із них за вислугу років 18 років 10 місяців 24 дні, у зв'язку з чим позивач не має права на пенсію за вислугу років, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1, працювала на посадах:
- з 26.10.1983 по 27.04.1987 - музикальний працівник;
- з 01.09.1987 по 01.08.1988- керівник хорового гуртку у середній школі № 130;
- з 02.09.1988 по 08.01.2003 - вчитель музики у середній школі № 153;
- з 09.01.2003 по 13.04.2007 - начальник відділу «Клуб» у Харківській обласній благодійній єврейській організації «Хесед-Шааре Тіква»;
- з 01.09.2009 по 03.05.2017 - викладач хору у дитячій школі мистецтв ім. П.І.Чайковського;
- з 18.07.2017 по 31.08.2017 - музичний керівник у дитячій школі мистецтв ім. П.І.Чайковського, що підтверджується копією трудової книжки.
14.09.2017 позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням від 22.09.2017 Слобожанського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що право на пенсію за вислугу років працівників освіти визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, період роботи з 01.09.2009 по 03.05.2017 на посаді викладача хору в дитячій школі мистецтв ім. П ОСОБА_3 не враховується до спеціального стажу, оскільки викладачі «позашкільних навчальних закладів» Переліком не передбачені. Згідно наданого статуту дитячої школи мистецтв ім. П ОСОБА_3, заклад належить до системи позашкільної освіти. Згідно наданих до управління документів загальний трудовий стаж ОСОБА_4 складає 32 роки 3 місяці 14 днів, із них за вислугу років - 18 років 10 місяців 24 дні.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній достатній спеціальний стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту.
Отже, станом на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугу років у позивача має бути не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, право на пенсію за вислугу років дає робота у позашкільних навчальних закладах на посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Отже, посада викладача в позашкільних закладах освіти цим Переліком N 909 не передбачена.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Згідно з ч.2 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Проте, Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. N 963 також не відносить до педагогічних та науково-педагогічних працівників, осіб, які працюють на посадах викладачів позашкільних навчальних заходів.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність доручення Кабінету Міністрів України № 397/21 від 06.01.1996, якою дія постанови від 4 листопада 1993 р. N 909 поширена в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змій до постанови, колегія суддів зазначає, що наявність такого доручення без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років, діяв на підставі вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі № 820/503/18 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 820/503/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7