1[1]
26 березня 2018 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ковальська В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду від 30 серпня 2017 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Шевченківського районного суду від 30 серпня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до постанови судді із протоколу про адміністративне правопорушення від 09 червня 2017 року вбачається, що того ж дня о 03 год. 25 хв. водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Артема, 24 в м. Києві в стані наркотичного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, почервоніння очей), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду від 30 серпня 2017 року та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження своїх вимог апелянт зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом формально вивчено обставини справи, у зв'язку з чим не повно з'ясовано фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, що потягло за собою прийняття необґрунтованого та незаконного судового рішення.
Апелянт вказує на те, що працівником поліції констатовано відмову від проходження огляду на стан сп'яніння після того як він попросив їх надати змінний мундштук для спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, оскільки в країні поширені хвороби які поширюються через слину. Крім того, після цієї «відмови» від проходження огляду, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд повинен проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, однак цього проведено не було. Матеріали справи взагалі не містять відомостей з приводу того, що йому на місці зупинки транспортного засобу пропонувалось пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
На думку апелянта з приводу ознак алкогольного сп'яніння, представник управління патрульної поліції м. Києва не знайшовши жодну із ознак відповідно до п. 3 Інструкції врахував свої, надумані ознаки, а саме: не чітка вимова (цілком оціночне судження); почервоніння очей (що є нормальним станом при керуванні транспортного засобу о 3 годині ранку при штучному освітленні та зустрічному світлі від інших учасників дорожнього руху), що свідчить про упереджене ставлення до нього.
Також ОСОБА_3 зазначає, що матеріалами справи не підтверджено законності процедури проведення огляду ОСОБА_3 на встановлення факту перебування в стані алкогольного сп'яніння, водночас, без будь-яких доказів суд дійшов висновків, що він саме в стані наркотичного сп'яніння керував транспортним засобом, що вказує на суперечливість здобутих доказів і висновків суду та викликає сумнів в справедливості, неупередженості та об'єктивності суду при розгляді даної справи.
Окрім цього, апелянт вказує, суд не дав оцінку, а лише зазначив, що вина ОСОБА_3 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями свідків, при цьому судом фактично не було встановлено навіть місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не існує в місті Києві вулиці Артема, що суперечить вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП та водночас, в порушення вимог вищевказаного законодавства у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 125514 від 09.06.2017 взагалі відсутні дані про наявність свідків при складанні адміністративних матеріалів відносно нього та містять пояснення лише одного свідка, а «свідок» ОСОБА_4 жодих пояснень не надав.
Заслухавши доповідь судді, поясненняособи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з постановою судді Шевченківського районного суду від 30 серпня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, чим порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому у постанові судді зазначено, що ОСОБА_3 керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння, проте викладені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння очей, хоча відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, почервоніння очей).
Висновок, викладений у постанові судді, про те, що ОСОБА_5 керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння нічим не вмотивовано і такий висновок не ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення.
Також є необґрунтованим висновок, викладений у постанові судді, про те, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки такий висновок не підтверджується наявними у справі доказами.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному 09 червня 2017 року відносно ОСОБА_3, не зазначені прізвища свідків, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі.
До протоколу про адміністративне правопорушення приєднано пояснення двох свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_4, виконані на бланках.
При цьому, якщо бланк пояснення, підписаного свідком ОСОБА_6, заповнено повністю, то у бланку, пояснення, підписаному свідком ОСОБА_4, відсутні дані про час, місце та суть обставин, свідком яких була особа, яка підписала цей бланк.
Інших даних, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
Разом з тим, пояснення ОСОБА_3 про те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу Драгер, оскільки був відсутній змінний мундштук, а огляд у закладі охорони здоров'я йому не пропонувався, матеріалами справи не спростовані.
Виходячи з наведеного, суддя апеляційного суду приймає до уваги доводи апеляції ОСОБА_3 про безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності, та вважає, що постанова судді Шевченківського районного суду від 30 серпня 2017 року підлягає до скасування зі закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду від 30 серпня 2017 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва В.В. Ковальська
Справа №33/796/2938/2017 Категорія:ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Волошин В.О.
Доповідач Ковальська В.В.