19 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 903/1010/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
учасники справи:
позивач - Державне агентство резерву України,
представник позивача - Михайлець О.В. (довіреність № 632/0/4-18 від 06.03.2018),
відповідач - Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів",
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу
Державного агентства резерву України
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
від 05.09.2017
у складі колегії суддів: Маціщук А.В.(головуючий) судді - Гулова А.Г., Петухов М.Г.,
у справі за позовом
Державного агентства резерву України,
до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів",
про зобов'язання провести освіження зерна державного резерву та стягнення 7 287 181,60 грн.,
Позивач, Державне агентство резерву України, звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів", в якій посилаючись на договір відповідального зберігання цінностей державного резерву № юр-2зб/356-2009 від 08.01.2009 просив зобов'язати відповідача провести освіження зерна державного резерву, а саме: пшениці 2 класу в кількості 0,400 тонн, пшениці 3 класу в кількості - 12,9 тонн, пшениці 4 класу в кількості - 4450,93 тонн, жита 3 класу в кількості - 0,009 тонн з поданням до Держрезерву акта за формою Р-17 та стягнути з відповідача 7 287 181,60 грн. - штрафні санкції у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей щодо яких допущено порушення.
Рішенням господарського суду Волинської області 11.05.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі №903/1010/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що зміст приймальних актів форми № Р-16 свідчить про переміщення зерна з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" на Державне підприємство "Чортківське КХП" Державного агентства матеріального резерву України, а не про закладення Державним агентством матеріального резерву України на зберігання Державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2". Крім того, надані позивачем акти форми № Р-16 відхиленні господарськими судами попередніх інстанцій з огляду на те, що підставою закладення зерна до державного резерву в них зазначені інші договори.
Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі №903/1010/16, Державне агентство резерву України звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просило скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та неврахування умов договору відповідального зберігання.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 903/1010/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 02.03.2018.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. від 12.03.2018 задоволено клопотання Державного агентства резерву України про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі № 903/1010/16 господарського суду Волинської області за касаційною скаргою Державного агентства резерву України на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 903/1010/16. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 19.04.2018. Надано відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.04.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
В судове засідання 19.04.2018 з'явився уповноважений представник позивача і надав пояснення у справі. Відповідач свого представника не направив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.01.2009 між сторонами укладений договір № юр-2зб/356-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16.
Згідно з п. 2.5 договору відпуск цінностей здійснюється за нарядами Державного комітету України.
Відповідно до п. 2.6 договору відповідач зобов'язаний проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням комітетові акта форми Р-17 протягом 3-ох днів після здійснення операції.
Комітет зобов'язаний контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан (п. 3.2 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991).
Надані позивачем акти форми-16 про прийняття відповідачем на виконання умов договору матеріальних цінностей державного резерву відхиленні господарськими судами попередніх інстанцій з огляду на те, що частина цих актів датована 2007 роком та підставою закладення зерна зазначені зовсім інші договори ніж той договір, на який посилається позивач в позовній заяві, а інша частина актів свідчить про переміщення зерна з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" на Державне підприємство "Чортківське КХП" Державного агентства матеріального резерву України, а не про закладення зерна позивачем на зберігання відповідачем.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; освіження запасів державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється, зокрема, у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною. Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129, освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів. У разі коли матеріальні цінності державного резерву знаходяться у відповідальних зберігачів, які не виробляють зазначених цінностей, їх освіження або заміна може провадитися Держрезервом, з наступним закладенням продукції аналогічного асортименту та якості.
Згідно з п. 2.1 Інструкції про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.09.2012 №1042, оформлення відпуску матеріальних цінностей з державного резерву в порядку освіження (поновлення), заміни та в порядку розбронювання здійснюється на підставі, зокрема, розпорядження (наряду) Держрезерву на відпуск матеріальних цінностей.
З огляду на зазначене суди дійшли висновку, що за відсутності відповідного розпорядження (наряду) Держрезерву, неможливо стверджувати про порушення відповідачем вимог Закону в частині не здійснення освіження матеріальних цінностей до того ж наявні в матеріалах справи докази не підтверджують обов'язок відповідача виконати освіження конкретного зерна (зазначеного у позовній заяві).
Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).
Вимоги касаційної скарги зводяться до скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі №903/1010/16. Водночас, матеріали справи свідчать, що вказаною постановою було залишене без змін рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2017. З урахуванням викладеного перегляду в касаційному порядку підлягають як постанова апеляційного господарського суду, так і рішення господарського суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного агентства резерву України та залишення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі №903/1010/16 без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2017 та Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі №903/1010/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Г. Пєсков