Справа № 22-ц/796/2918/2018 Головуючий у 1-й інстанції: Кицюк В.С.
760/22983/14-ц Доповідач: Чобіток А.О.
Іменем України
26 квітня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді- Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В. , Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, -
У грудні 2017 року заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив видати дублікат виконавчого листа в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання. Зазначав, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати пов'язані з навчанням в сумі 11 319 грн. 70 коп. та судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.. Разом з тим, виконавчий лист було втрачено, а тому виникла необхідність в отриманні дубліката виконавчого листа
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року в задоволенні заяви Одеського державного університету внутрішніх справ було відмовлено.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого листа. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що Одеським державним університетом внутрішніх справ до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був направлений запит про надання інформації про виконавчі документи, які були направлені на адресу університету. У відповіді Департаментом державної виконавчої служби було повідомлено, які саме документи були направлені заявнику, проте серед надісланих документів були відсутні виконавчі листи по справі № 760/22983/14-ц. Також зазначає, що згідно з Законом України «Про виконавче провадження» встановлено трирічний термін направлення до виконання виконавчих документів у цивільних справах. У разі пропущення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлений, однак, у зв'язку з відсутністю в університету оригінала виконавчого листа, заявником і було надіслано до суду заяву про видачу дублікату виконавчого листа для пред'явлення його до виконання.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2014 року, Солом'янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ стягнуто витрати пов'язані з навчанням в сумі 11 319 грн. 70 коп. та судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп..
На виконання вказаного рішення суду заявнику видано виконавчий лист 22.12.2014 року.
Звернувшись з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник посилається на його втрату.
Перевіривши вказані обставини, суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 370 ЦПК України в редакції 2004 року, що діяла на момент подання заяви до суду, керуючись п. 11 Розділу ХІІ ЦПК України в редакції 2017 року, відмовив у задоволенні заяви, зазначивши про те, що на момент звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до суду, строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документу до виконання, закінчився, так як дата набрання законної сили рішенням суду є 06.01.2015 року, а строк пред'явлення його до виконання визначено один рік.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, Апеляційний суд міста Києва , який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у складі колегії суддів вважає таке судове рішення незаконним та необґрунтованим, невідповідним встановленим обставинам справи та нормам процесуального права з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України в редакції 2004 року, що діяла на момент подачі заяви, замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
Пунктом 6 вищевказаного узагальнення «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» також роз'яснено, що згідно з ч. 1 ст. 370 ЦПК замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу може бути виданий дублікат цих документів.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
Слід відмітити, що із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом з тим п.п. 17.4) Перехідних положень ХІІ ЦПК України в редакції 2017 року, який діє на час постановлення ухвали судом першої інстанції передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому статтею 433 ЦПК України в редакції 2017 року визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Встановлено, що на виконання заочного рішення від 22.12.2014 року Солом'янським районним судом м. Києва 02.04.2015 року видано виконавчий лист № 2-6965/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрат пов'язаних з навчанням в сумі 11 319 грн. 70 коп. та судових витрат в сумі 243 грн. 60 коп., з вказівкою набрання рішенням законної сили 06.01.2015 року та строком його пред'явлення до виконання один рік ( а.с.59).
Одеським державним університетом внутрішніх справ заяву від 04 грудня 2015 року №Ю-1179/1 про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа № 2-6965/14 було надіслано до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (а. с. 58-59).
Листом від 06 жовтня 2017 року №27011-0-33-17/20.4 Департамент ДВС Міністерства юстиції України повідомив Одеський державний університет внутрішніх справ, що за результатами розгляду заяв представників Одеського державного університету внутрішніх справ про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень, за якими боржники проживають (зареєстровані) на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Департаментом державної виконавчої служби надано обґрунтовані відповіді листами від 25 лютого 2016 року, 04 квітня 2016 року, 10 травня 2016 року, 11 серпня 2016 року, 09 вересня 2016 року, 03 жовтня 2016 року, 04 жовтня 2016 року та 07 липня 2017 року. Які скеровано на адресу Одеського державного університету внутрішніх справ разом із відповідними виконавчими документами рекомендованою кореспонденцією. Крім того, в згаданому листі вказано, що згідно з інформацією Департаменту комунікації, документообігу та контролю Міністерства юстиції України встановлено, що встановити факт надходження та реєстрації у Міністерстві юстиції України, зокрема, листа Одеського державного університету внутрішніх справ від 04 грудня 2015 року № Ю-1119/1 не вбачається можливим, оскільки сервер електронної бази даних «Megapolis. Документообіг» в результаті кібератаки та зараження невідомим алгоритмом був закодований, інформація за період з 13 листопада 2015 року по 27 червня 2017 року відновленню не підлягає (а. с. 60).
У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду» .
У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід'ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного:
1) мета цивільного судочинства, закріплена у ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України в редакції 2004 року та у ст. 2 в редакції 2017 року (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання;
2) провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заява Одеського державного університету внутрішніх справ про видачу дублікату виконавчого листа № 2-6965/14-ц, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 02.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрат пов'язаних з навчанням в сумі 11 319 грн. 70 коп. та судових витрат в сумі 243 грн. 60 коп.,підлягає задоволенню, оскільки докази того, що заявником отримувався оригінал виконавчого листа № 2-6965/14-ц, з Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, відсутні.
Зважаючи на все викладене є всі підстави вважати, що оригінал виконавчого листа № 2-6965/14-ц, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 02.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати пов'язані з навчанням в сумі 11 319 грн. 70 коп. та судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.втрачено.
При цьому та обставина, що строк пред'явлення даного виконавчого документа закінчився, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про його видачу, зважаючи на процесуальний принцип обов'язковості судового рішення та обставини саме даної справи, пов'язані з ускладненням виконання рішення, в зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим, а також зважаючи на право заявника щодо подачі заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання , передбачене ст. 433 ЦПК України.
На підставі викладеного ухвалу суду неможна визнати законною та обґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення заяви Одеського державного університету внутрішніх справ.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 379, 380-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Одеського державного університету внутрішніх справ про видачу дубліката виконавчого листа виконавчого листа № 2-6965/14-ц, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 02.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрат пов'язаних з навчанням в сумі 11 319 грн. 70 коп. та судових витрат в сумі 243 грн. 60 коп. - задовольнити .
Видати дублікат виконавчого листа в справі № 2-6965/14-ц в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий : Судді: