26 квітня 2018 року м. Київ
Справа № 22-ц/796/2923/2018
Унікальний номер 760/16670/16-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, ухвалене під головуванням судді Українець В.В., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
У вересні 2016 року позивач звернувся із позовом до відповідача на обґрунтування якого зазначив, що між сторонами було укладено договір позики і на підтвердження цього відповідачем була надана розписка від 04 листопада 2014 року.
Відповідно до вказаного договору позики відповідач зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти в сумі 435 143,00 грн. до 10 лютого 2016 року.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав і грошові кошти не повернув, тому позивач просив стягнути на свою користь із відповідача 640 290,04 грн., з яких: 435 143,00 грн. боргу за договором позики, 181 198,31 грн. процентів (облікова ставка НБ України) за користування позикою на підставі ст. 1048 ЦК України, 8 297,52 грн. 3 % річних та 15 651,21 грн. інфляційного збільшення суми боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, судові витрати просив покласти на відповідача. (а.с.2-4)
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 435143 грн. боргу, проценти в розмірі 181198,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 15651,21 грн., три проценти річних в розмірі 8297,52 грн. та 6402,90 грн. судового збору. (а.с.22-24)
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 січня 2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі. (а.с.65, 67-68)
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування скарги зазначила, що розписка у даній справі була укладена не у правовідносинах позики, а як гарантія погашення заборгованості у правовідносинах субпідряду між юридичними особами, де відповідач є директором товариства-генпідрядника, а позивач є директором товариства-субпідрядника за договором субпідряду від 19 березня 2012 року №190312. Вказувала, що під час написання розписки гроші не передавались, особи ОСОБА_4 і ОСОБА_2 насправді не були присутніми під час нібито передачі грошей на дату, зазначену в розписці, і сама розписка була виконана зовсім в інший час та за інших обставин, у зв'язку з наявністю заборгованості між ТОВ «Енерговентиляція ОМВ», яке очолював та очолює син позивача, та ТОВ «Алекс Дженерал Сервіс», яке очолював та очолює відповідач. Крім цього, із посиланням на те, що між сторонами не було оформлено двостороннього письмового договору позики, а розписка від 04 листопада 2014 року не містить умов щодо користування грошовими коштами та нарахування процентів, а також вимог щодо правового регулювання як договору позики, вважала передчасним застосування положень ст. 1049 ЦК України. (а.с.71-75)
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 подав до суду відзив на скаргу, в якому із посиланням на недоведеність та безпідставність доводів, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року без змін.(а.с.120-124)
Зважаючи наположення пункту8 частини1 РозділуХІІІ Прикінцевих таперехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІАпеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат ОСОБА_3 підтримала скаргу і просила її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 не заперечувала факт належного сповіщення ОСОБА_1, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Позивач ОСОБА_2 був сповіщений врученням повістки представнику - адвокату ОСОБА_6 про що у справі є докази. (а.с.114-117,125-126)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за розпискою від 04 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у позику 435 143,00 грн., які зобов'язувався повернути до 10 лютого 2016 року. (а.с.5)
Оригінал розписки ОСОБА_1 про отримання ним від ОСОБА_2 грошей надано і оглянуто судом, копія розписки долучена до матеріалів справи. (а.с. 5)
Факту написання вищевказаної письмової розписки від 04 листопада 2014 року та її підписання ОСОБА_1 не заперечував, що підтвердила в суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат ОСОБА_3(а.с. 125-126)
До суду не надано доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із заявами щодо вчинення протиправних дій, зокрема примушування до написання вказаної розписки, вимагання грошей тощо.
Тому, доводи апелянта про необхідність призначення судової експертизи щодо давності вчинення даної розписки, вчинення розписки в стані збудження, або якомусь іншому нервовому стані, який міг би виникнути при примушуванні до написання розписки, колегія суддів визнала неспроможними та відхилила.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1103цс16.
З огляду на вимоги ст.ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вказані норми та положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів визнала встановленими вищевказані обставини написання ОСОБА_1 розписки від 04 листопада 2014 року та відхилила доводи відповідача про безгрошовість позики і написання розписки в інший час, за інших обставин.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами 04 листопада 2014 року був укладений договір позики за яким ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у позику 435 143,00 грн., тому відповідач має повернути позивачу запозичені гроші.
Колегія суддів перевірила також доводи скарги стосовно необґрунтованості суми заявлених вимог та відхилила доводи апелянта врахувавши наступне.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 р. у справі N 6-369цс15.
Відповідач не повернув позивачу запозичені гроші, тому має сплатити 181198,31 грн. процентів за користування позикою за період з 05 листопада 2014 року до 29 вересня 2016 року в розмірі облікової ставки НБ України на підставі ст. 1048 ЦК України, 8297,52 грн. - три проценти річних та 15651,21 грн. інфляційних втрат за період з 11 лютого 2016 року по 29 вересня 2016 року відповідають вимогам законодавства, фактичним обставинам та зібраним по справі доказам, тому колегія суддів з ним погодилась.
При цьому, колегія суддів навела наступні розрахунки.
Розрахунок суми процентів - облікова ставка НБУ.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ в деньСума процентів за період прострочення
435143.005.11.2014 - 12.11.2014812.5000 %0.034 %*1192.17
435143.013.11.2014 - 05.02.20158514.0000 %0.038 %*14186.85
435143.006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.054 %*6044.32
435143.004.03.2015 - 27.08.201517730.0000 %0.082 %*63304.37
435143.028.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.074 %*9012.82
435143.025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.0605 %*9214.15
435143.030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.0605 %*12899.81
435143.018.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.0605 %*11056.98
435143.029.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.060 %*9154.65
435143.004.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.060 %*12816.50
435143.022.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.052 %*7906.28
435143.027.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.049 %*6008.55
435143.024.06.2016 - 28.07.20163516.5000 %0.045 %*6856.98
435143.029.07.2016 - 15.09.20164915.5000 %0.0425 %*9047.16
435143.016.09.2016 - 29.09.20161415.0000 %0.041 %*2496.72
Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 181198.31 грн.
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
435143.011.02.2016 - 29.09.20162323 %8297.52
Таким чином, загальна сума 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за договором складає 8297.52 грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
11.02.2016 - 29.09.2016435143.01.05523765.51
Таким чином, інфляційне збільшення суми боргу складає 23765.51 грн. Проте позивачем заявлено 15651.21 грн. інфляційних витрат, тому колегія суддів погодилась із заявленими позивачем вимогами в цій частині.
Враховуючи вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 27 квітня 2018 року.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.М.Ратнікова
О.В.Борисова