ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 квітня 2018 року № 826/13453/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Меткон»
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.06.2016р.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Меткон» (далі - ПП «Меткон», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 червня 2016 року № №0013871205.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 року суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13453/16, закінчено підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду.
06.04.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6698 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/13453/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/13453/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з посиланням на п. 31 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого за наслідками 2015 року штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларації з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.
Письмові заперечення обґрунтовано тим, що податкове повідомлення - рішення від 16 червня 2016 року № 0013871205 прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.
20.11.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
15.06.2016 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПП «Меткон» (код ЄДРПОУ 30867645) за результатами якої складено Акт № 8838/26-58-12-05-30-30867645.
Вказаним актом перевірки встановлено порушення ПП «Меткон» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме грошове зобов'язання у розмірі 350 784, 00 грн. з граничним терміном сплати 10.03.2016 року було сплачено 21.04.2016 року, тобто з затримкою на 42 дні.
На підставі встановленого порушення, відповідачем 16.06.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0013871205, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 57 556, 00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві, які своїми рішення, за результати розгляду скарг, податкове повідомлення - рішення № 0013871205 від 16.06.2016 року залишено без змін, скарги - без задоволення.
Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 35.3 ст.35 Податкового кодексу України порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України одаткова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Пунктом 54.1 ст. 54 Кодексу визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено матеріалами справи, 26.02.2016 року ПП «Меткон» подано до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік (від 26.02.2016 № 9276139053), в якій задекларовано податок на прибуток підприємства за 2015 рік у сумі 350 784, 00 грн.
Відповідно до ІКП за кодом 11021000 нарахування по вищезазначеній декларації проведено 10.03.2016 у розмірі 350 784, 00 грн., цього ж дня нарахування погашено у сумі 63 000, 00 грн. за рахунок переплати.
Відповідно до платіжного доручення № 347 залишок суми грошового зобов'язання у розмірі 287 784, 00 грн. сплачено 21.04.2016 року, тим самим погашено борг за самостійно визначеним зобов'язанням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.
Отже, вказане вище свідчить про несвоєчасну сплату частини самостійно визначеного грошового зобов'язання у сумі 287 784,00 грн. (термін сплати 10.03.2016, сплачено 21.04.2016).
При цьому, щодо посилання позивача на п. 31 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, як підставу неможливості застосування до нього штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно п. 31 підрозділу ХХ Податкового кодексу України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.
У той же час, згідно роз'яснення Державна фіскальна служба України від 06.05.2016 №10165/6/99-99-15-02-02-15, зокрема штрафні санкції не застосовуються у таких випадках:
у разі якщо платник податків у порядку, встановленому п. 50.1 ст. 50 Кодексу, виправляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік шляхом подання уточнюючого розрахунку, чи таке виправлення здійснює у поточній декларації, штрафні санкції на суму заниженого зобов'язання з податку на прибуток, передбачені абзацами 3-5 п. 50.1 ст. 50 та п. 120.2 ст. 120 Кодексу;
у разі якщо контролюючий орган виявляє за результатами перевірки заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2015 рік, штраф, передбачений п. 123.1 ст.123 Кодексу.
Враховуючи викладене вище, посилання позивача на те, що згідно з п.31 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України він звільнений від відповідальності за це порушення, суд вважає безпідставним, оскільки вказана норма дійсно передбачає звільнення від штрафних (фінансових) санкцій платників податку на прибуток підприємства за наслідками діяльності у 2015 році, але саме за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти його сплати. Натомість звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату (тобто за порушення строків сплати), вказана норма не містить.
При цьому, суд звертає увагу, що у разі несвоєчасної подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у терміни, передбачені пп. 49.18.3 п. 49.18. та п. 49.19. ст. 49, Кодексу, або якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у декларації протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності, передбаченої п. 120.1 ст. 120 та п. 126.1 ст. 126 Кодексу відповідно.
У той же час, п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням 16 червня 2016 року № №0013871205 до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція саме за ст. 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємства, то таке порушення не підпадає під дію п.31 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Таким чином, доводи викладені позивачем у позові не спростовують висновків про порушення податкового законодавства, викладених в Акті перевірки № 8838/26-58-12-05-30-30867645від 15.06.2016.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт порушення податкового законодавства щодо несвоєчасної сплати ним самостійно визначеного зобов'язання з податку на прибуток підприємства. Позивач, в обґрунтування протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення лише посилався на п.31 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що застосування до позивача штрафу у розмірі 57 556, 00 грн. є правомірним, а спірне податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № №0013871205 є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому не підлягає скасуванню.
Враховуючи зазначене, суд вважає вказані позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках чинного законодавства.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачами судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Меткон» (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27-29, код ЄДРПОУ 30867645) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін