Справа № 22ц-3788/2008 р.
Головуючий в суді І інстанції Толкачова Л.А.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
15 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого судді Хопти С.Ф., суддів Даценко Л.М., Суханової Є.М., при секретарі Кахно І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Леон Плюс" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства „Леон плюс", третя особа директор приватного підприємства „Леон плюс" Бугай Олег Анатолійович про стягнення заборгованості із заробітної плати, розрахунку при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,
встановила:
У жовтні 2007 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 травня 2007 р. він був прийнятий на роботу до відповідача водієм-експедитором. 25 червня 2007 р. він звернувся до відповідача із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням. Червень 2007 р. він відпрацював, а з 2 липня 2007 р. по 12 липня 2007 р. він не працював, оскільки мав листок непрацездатності від лікувальної установи, а з 13.07.2007 р. по 15.07.2007 р. перебував на обстеженні в лікувальній установі, 16.07.2007 р. передав відповідачу листок непрацездатності та довідку і просив його розрахувати та видати трудову книжку. Однак в день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок при звільненні і не видав йому належно оформлену трудову книжку всупереч вимогам ст. ст. 47, 116 КЗпП України.
В зв'язку з чим він звернувся в суд з даним позовом і просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 480 грн., кошти по листку непрацездатності в сумі 304 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 13.07.2007 р. по 27.12.2007 р. в сумі 2785 грн. 79 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та зобов'язати директора ПП „Леон плюс" повернути йому трудову книжку з підстав, передбачених ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 лютого 2008 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 480 грн., кошти по листку непрацездатності в сумі 304 грн., середній заробіток за затримку розрахунку
при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 2785 грн. 79 коп., в стягненні моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі Приватне підприємство „Леон плюс" просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач у день звільнення не видав позивачу належно оформлену трудову книжку і не виплатив всіх сум, що належали йому від підприємства при звільненні.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116
цього Кодексу.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Встановлено, що з 15 травня 2007 р. по 12.07.2007 р. позивач працював у відповідача на посаді експедитора, (а. с. 5, 13, 16)
Встановлено, що відповідач в день звільнення не видав позивачеві належно оформлену трудову книжку, не провів з ним розрахунок і не виплатив йому всі суми, які належали позивачу при звільненні, всупереч вимогам ст. ст. 47, 116 КЗпП України.
Встановлено, що до виплати в день звільнення позивачу від підприємства належала заробітна плата за червень 2007 р. в сумі 480 грн. та кошти по листку непрацездатності в сумі 304 грн. за період з 02.07.2007 р. по 12.07.2007 р. Зазначені суми відповідач позивачу не виплатив ні в день звільнення, а ні після пред'явлення ним вимоги про розрахунок.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 2785, 79 грн. відповідно до вимог ч. 1 ст. 117
КЗпП України, оскільки з вини відповідача не були виплачені позивачу при звільненні вищевказані суми у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Згідно п. 7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики № 259/34/5 від 29.07.1993 р. № 58 з наступними змінами та доповненнями у разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку трудових книжок.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 26.07.2007 р. була видана трудова книжка і виплачені належні йому всі суми при звільненні, про що позивач написав розписку, не заслуговують на увагу, оскільки представник відповідача в судовому засіданні при апеляційному розгляді справи не зміг пояснити, яка ж сума належала позивачу до виплати в день звільнення і яку ж суму відповідач виплатив позивачу 26.07.2007 р.
Крім того, відповідач не надав суду доказів тому, що позивач розписався у особистій картці і у книзі обліку трудових книжок про одержання ним трудової книжки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Леон плюс" відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 лютого 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.