Справа № 1-49
2009 р.
Заліщицький районний суд Тернопільської області 30 липня 2009 року
в складі: головуючого суду ОСОБА_1
при секретарі Богдану В.М.
з участю прокурора Лазенги О.М.
підсудного ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судженого, в скоєнні злочину передбаченого ст.122 ч.1 КК України
встановив:
Підсудний ОСОБА_2 25.05.2009 року біля 1 години, перебуваючи на вулиці с.Іване-Золоте Заліщицького району, підійшов до потерпілого ОСОБА_3 та наніс удар дерев'яною палицею по обличчю, від чого той впав на землю та втратив свідомість, умисно заподіявши йому тілесне ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому лівої вітки нижньої щелепи із зміщенням уламків, яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Вина підсудного знайшла своє повне ствердження в судовому засіданні, як показами самого підсудного, показами потерпілого, свідка та матеріалами кримінальної справи.
Так, допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному і пояснив, що ввечері 24.05.2009 року потерпілий ОСОБА_3 біля магазину в с.Іване-Золоте побив його і розірвав йому куртку, його це сильно розізлило і він вирішив помститися ОСОБА_3 він пішов додому, взяв дерев'яну палку, прийшов біля магазину, викликав потерпілого з магазину, вдарив його один раз палкою по голові, від чого потерпілий впав.
Стверджується вина підсудного показами потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що ввечері 24.05.2009 року він підсудного не бив, а тільки виясняв у нього, чому він побив ОСОБА_4. Близько 1 години 25.04.2009 року його викликав з магазину підсудний і вдарив палицею по обличчю, від чого він втратив свідомість і впав. Він також пояснив, що підтримує заявлений цивільний позов і просить стягнути в його користь з підсудного 6000 гривень моральної шкоди, на суворій мірі покарання підсудному він не настоює.
Винність підсудного стверджується показами свідка ОСОБА_5, яка повністю ствердила покази потерпілого.
Вина підсудного також стверджується матеріалами кримінальної справи, а саме: висновком судово-медичної експертизи № 127/124 від 26.06.2009 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому лівої вітки нижньої щелепи із зміщенням уламків, яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості а.с.37-38.
А, тому, виходячи із встановленого в судовому засіданні суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ст.122 ч.1 КК України так, як він заподіяв умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_3
Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: те, що скоєний злочин є середньої тяжкості, особу підсудного, а саме: те, що він раніше не судимий, те, що він за місцем постійного проживання характеризується з позитивної сторони. Обставин, які обтяжують покарання підсудному, суд не вбачає. Обставини, які пом'якшують покарання, суд враховує вищенаведені обставини, його щире каяття, думку потерпілого, який не настоює на суворій мірі покарання підсудному, а тому вважає, що міру покарання підсудному слід призначити за ст.122 ч.1 КК України у вигляді обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк один рік.
Суд також вважає, що до підсудного ОСОБА_2 слід застосувати обмеження передбачені ст.76 ч.1 п.2, 3 КК України.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди слід залишити без розгляду так, як потерпілим не представлено доказів понесених матеріальних збитків, а в частині відшкодування моральної шкоди задоволити частково і виходячи із перенесених потерпілим моральних страждань визначити моральну шкоду, заподіяну йому підсудним в розмірі 1000 гривень, яку слід стягнути в користь потерпілого з підсудного.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст.122 ч.1 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у вигляді двох років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком один рік.
На підставі ст.76 ч.1 п.2, 3 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 Тарасовичудо вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Цивільний позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 одну тисячу гривень моральної шкоди.
На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб в апеляційний суд Тернопільської області через Заліщицький районний суд.
Головуючий: підпис
Копія вірна:
Голова Заліщицького
районного суду ОСОБА_1