Справа № 22ц - 5161 / 2008 Головуючий в 1 інстанції - Хомченко C.I.
Категорія -19/21 Доповідач - Глушенко Н.Г.
16 вересня 2008 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - ГоковаП.В., ПерцовоїВ.А.
при секретарі - БілоконьН.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири та про поділ спільного майна подружжя, -
У червні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири та про поділ спільного майна подружжя, які нею були доповнені в жовтні 2006 року / а. с.2, 55-56 /.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі з 15.11.1991 року. Під час шлюбу з відповідачем вони 30.09.2000 року придбали квартиру АДРЕСА_1, яка за домовленістю була оформлена на ім'я ОСОБА_3
Шлюбні відносини не склалися і рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25.04.2006 року - шлюб між подружжям розірвано. Після розірвання шлюбу, в травні 2006 року, у них з ОСОБА_3 виник спір щодо поділу спільного сумісного майна, який у добровільному порядку вирішити не вдалось.
При зборі документів для вирішення спору в судовому порядку вона отримала довідку в Марганецькому БТІ з якої дізналася, що ще 12.05.2006 року ОСОБА_3 подарував спірну квартиру своїй матері - відповідачці ОСОБА_4
Оскільки ця угода була здійснена без її згоди та всупереч чинному законодавству, то позивачка просила суд визнати недійсним цей договір дарування, зобов'язати ОСОБА_4 повернути цю квартиру ОСОБА_3 та поділити майно, що є спільною власністю подружжя, виділивши їй, з урахуванням неповнолітнього сина, 2/3 частини спірної квартири, а відповідачу ОСОБА_3 - 1/3 частини цієї квартири / а. с. 2, 55-56 /.
Відповідачі в судовому засіданні заперечували проти цих позовних вимог.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03.04.2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Суд визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 12.05.2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та зобов'язав ОСОБА_4 повернути на користь ОСОБА_3 спірну квартиру. Крім того, суд поділив квартиру АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порівну, виділивши ОСОБА_2 1/2 частини квартири. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю / а. с. 106-108 /.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині поділу квартири, виділивши їй 2/3 частини спірної квартири, а ОСОБА_3 - 1/3 частину цієї квартири, оскільки суд безпідставно не зарахував інтереси їх неповнолітньої дитини / а. с. 67-69 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні згідно п.3 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини по справі та прийшов до обґрунтованих висновків, відповідно до ст.ст.203, 369 ЦК України, ст.ст.69, 70 СК України, зокрема про те, що договір дарування спірної квартири підлягає визнанню недійсним і ця спірна квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю бувшого подружжя ОСОБА_3, а кожен з них має право на 1/2 частину цієї квартири, не знайшовши підстав для відступу від засад рівності часток подружжя.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що вирішуючи питання щодо поділу майна подружжя ( спірної квартири) суд безпідставно не прийняв до уваги інтереси їх неповнолітнього сина - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.
Згідно ст. 212 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, та прийшовши до правильного висновку, що частка кожного із подружжя є рівною (про що зазначив, як в описовій так і в резолютивній частині рішення), - в резолютивній частині рішення зазначив про виділення 1/2 частину спірної квартири лише позивачці
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду від 03.04.2008 року, в частині поділу спільного майна подружжя, - змінити та поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши право приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 та визнавши право приватної власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4. В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2008 року в частині поділу спільного майна подружжя - змінити.
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши право приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 та визнавши право приватної власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.