Справа 2-а-2381/2009 р.
іменем УКРАЇНИ
25 грудня 2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого по справі судді Бойко Л.Л. при секретарі Цегельник Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
26.11.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. На підтвердження позовних вимог в заяві вказав, що постановою ВЕ 040910 від 24 січня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення за порушення ним Правил дорожнього руху. Цю постанову він отримав лише після декількох запитів до органів Державтоінспекції в листопаді місяці 2009 року, а тому вважає, що ним пропущено строк звернення до суду з поважних причин. На думку позивача накладене на нього стягнення згідно вказаної постанови є необґрунтоване, незаконне, зазначивши, що дане адміністративне правопорушення він не вчиняв. В день коли згідно постанови було вчинено дане правопорушення (24.01.2009 року) він не керував автомобілем вказаним в постанові РУРА 19, державний номер НОМЕР_1, пояснюючи це тим, що з вересня місяця 2008 року користувачем даного автомобіля є МПП «ТФТ», з яким було укладено договір про співпрацю. Крім того, вважає, що фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним. Також вказану постанову не може бути звернуто до виконання, вказує позивач, так як пройшло з часу винесення більш трьох місяців. Враховуючи вищевикладене, просив суд винести рішення, яким поновити йому строк оскарження постанови та скасувати постанову ВЕ 040910 від 24 січня 2009 року.
Від позивача надійшла заява про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач інспектор ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ОСОБА_2 до суду не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (рекомендованим листом з повідомленням). Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Від відповідача ОСОБА_3 ДАІ УМВС України в Миколаївській області надійшли пояснення стосовно даного правопорушення, із змісту яких слід, що з позовом не згодні, так як мало місце вчинення вищевказаного правопорушення позивачем, яке було зафіксоване за допомогою технічного приладу «Візир». Також в зв'язку з відсутністю можливості явки в судове засідання їх представника просили розглянути справу у його відсутність.
Дослідивши наявні у справі письмові докази (копію постанови ВЕ 040910 від 24 січня 2009 року, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого автомобіль марки РУРА модель 19 реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 та копію тимчасового реєстраційного талону виданого на МПП «ТФТ», копію договору про співпрацю від 03.09.2008 року, копію листа ОСОБА_3 ДАІ УМВС України в Миколаївській області від 18.09.2009 року, копію листа ВДАІ м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 09.10.2009 року, повідомлення ВДАІ по ОАТ Баштанського району), суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних обставин:
- в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 січня 2009 року відносно позивача було винесено постанову ВЕ 040910, згідно якої по справі про адміністративне правопорушення інспектором ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ОСОБА_2 на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення ним п. 15.9.г Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 121-2 ч. 2 КУпАП. Цю постанову він отримав лише після декількох запитів до органів Державтоінспекції в листопаді місяці 2009 року. Даних на підтвердження того, що дану постанову позивач отримував раніше, судом не встановлено.
- із змісту постанови слід, що 24.01.2009 року о 10.44 годин ОСОБА_1 керуючи автомобілем РУРА, реєстраційний номер ВЕ 5347АА у режимі маршрутного таксі в м. Миколаєві на пр. Жовтневому в р-ні вул. Чигрина здійснив зупинку під час здійснення посадки (висадки) пасажирів в зоні дії пішохідного переходу.
Позивачем заперечується даний факт адміністративного правопорушення - дане правопорушення не мало місця при зазначених в постанові обставинах, тому, що в день коли згідно постанови було вчинено дане правопорушення (24.01.2009 року) він не керував автомобілем вказаним в постанові РУРА 19, державний номер НОМЕР_1, пояснюючи це тим, що з вересня місяця 2008 року користувачем даного автомобіля є МПП «ТФТ», з яким укладено договір про співпрацю. Крім того, вважає, що фіксація даного правопорушення за допомогою технічного приладу «Візир» не являється доказом, оскільки використання даного приладу є незаконним.
В ході розгляду справи обставини щодо знаходження вищевказаного автомобіля з вересня 2008 року в користуванні МПП «ТФТ» не знайшли свого спростування.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії інспектора ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ОСОБА_2 є неправомірними, а постанова від 24.01.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки в судовому засіданні не доведено, що позивачем мало місце порушення Правил дорожнього руху при зазначених в постанові обставинах, та не встановлено ніяких доказів факту вчинення ним даного порушення.
Крім того, зміст вищевказаної постави свідчить про те, що дане правопорушення зафіксовано приладом автоматичної фіксації порушень ПДР «Визир».
Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП слід, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники транспортних засобів).
Вищевказане свідчить про можливість застосування в якості доказу фото- і кінозйомки, відеозапису зафіксованими спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі. Однак в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, які б підтверджували, що фіксування даного правопорушення здійснювалося технічним засобом «Візір» в автоматичному режимі роботи, враховуючи, також, що стороною відповідача не надано на дослідження ці фото.
Також суд враховує, що відповідачем інспектором ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ОСОБА_2 не надано ніяких заперечень по даній справі та доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Із змісту частини 2 статті 71 КАС України слід, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що позивач постанову отримав лише в листопаді місяці 2009 року (виходячи із змісту позовної заяви), що не заперечується стороною відповідача, а тому суд вважає, що позивачем пропущено строк оскарження постанови з поважних причин і приходить до висновку щодо можливості його поновлення.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані та доведені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 70-73, 86, 158-163, 167 КАС України, суд -
позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови ВЕ 040910 по справі про адміністративне правопорушення від 24.01.2009 року.
Скасувати постанову ВЕ 040910 по справі про адміністративне правопорушення від 24.01.2009 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) за вчинення правопорушення передбаченого статтею 121-2 частиною 2 КУпАП на ОСОБА_1 та провадження в адміністративній справі - закрити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий по справі суддя