Справа № 761/4839/18
Провадження № 1-кс/761/3386/2018
21 лютого 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання у кримінальному провадженні №120 181 000 000 001 35 від 01.02.2018 за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України про накладення арешту,
До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся старший слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 зпогодженим з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 клопотанням про накладення у кримінальному провадженні №120 181 000 000 001 35 від 01.02.2018 арешту на автомобіль «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні, яким встановлено, що ОСОБА_6 01.02.2018, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Бориспільською у м. Києві поблизу буд. № 3, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 та з місця ДТП зник.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 у тяжкому стані госпіталізовано.
Під час огляду 01.02.2018 місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено автомобіль «Mercedes Benz Sprinter», який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.
Рішенням слідчого від 02.02.2018 вказаний автомобіль на підставі ст. 98 КПК України визнаний речовим доказом.
У зв'язку з викладеним слідчий просив накласти арешт на цей автомобіль з метою забезпечення його схоронності.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчий суддя, заслухавши доводи слідчого, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК тимчасово вилученим майном, серед іншого, можуть бути речі, якщо вони виготовлені, пристосовані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, набуті кримінально протиправним шляхом.
Частиною 2 статті 168 КПК визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду, що у силу ч. 5 ст. 171 КПК покладає на слідчого обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення на таке майно арешту.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки вказаний автомобіль є знаряддям вчинення злочину та містить на собі сліди кримінального правопорушення.
Крім того, слідчим доведено існування реальних ризиків приховування та використання вказаного майна.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні №120 181 000 000 001 35 від 01.02.2018 арешт на автомобіль «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заборонивши розпорядження та користування вказаним автомобілем.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.
Слідчий суддя ОСОБА_1