Апеляційний суд міста Києва
4 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 22015000000000410 щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця станиці Старомінської Старомінського району
Краснодарського краю, Російська Федерація, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.12.2017 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.2583 КК України і йому призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів, про відшкодування процесуальних витрат і залік досудового тримання під вартою.
Справа № 11-кп/796/732/2018
Категорія: ч.1 ст.2583 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1 .
На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року) зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 20.12.2015 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 2046-VIII від 18.05.2017 року) зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 21.06.2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить зарахувати йому у строк відбування покарання весь час тримання під вартою у відділі забезпечення досудового слідства СБУ з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року) і пом'якшити покарання до 4 років позбавлення волі. При цьому звертає увагу на свій вік, стан здоров'я і щире каяття, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки, як вважає обвинувачений, своїми діями він не завдав шкоди державі.
Крім того, просить вирішити питання про повернення йому довідки про тимчасове проживання в Російській Федерації від 18.03.2015 року, повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля “ВАЗ-2106”, 1991 року випуску, його сім'ї та скасування арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_3 , оскільки конфіскація майна вироком суду першої інстанції до нього застосована не була.
Захисник ОСОБА_9 в поданій в інтересах обвинуваченого апеляційній скарзі викладає аналогічні вимоги. Захисник не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченого і правильність кваліфікації його дій, однак вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання, враховуючи його вік, стан здоров'я та нетривалу злочинну діяльність, не відповідає особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість.
Також вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки положення ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року), які скасовано, відповідно до ч.2 ст.5 КК України мають бути застосовані до дня набрання вироком законної сили. Крім того, просить вирішити питання щодо речового доказу - довідки, яке не було вирішено судом першої інстанції, і про скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна обвинуваченого.
З огляду на викладене просить вирок суду першої інстанції змінити і, зарахувавши ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року) в період з 20.12.2015 року до дня набрання вироком законної сили, пом'якшити призначене покарання до строку, що дорівнює вже відбутому, а також вирішити інші питання.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційних скарг сторони захисту; доводи прокурора, який просив залишити апеляційні скарги без задоволення, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, а стосовно питань щодо речового доказу і арешту майна зазначив, що воно може бути вирішене відповідно до вимог ст.537 КПК України; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 брав участь у діяльності терористичної організації, так званої “Донецької народної республіки” (далі - “ДНР”), яка була створена у березні-квітні 2014 року у м. Донецьку, учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення “ДНР”.
Громадянин України ОСОБА_8 , поділяючи політичні погляди членів терористичної організації “ДНР”, її мету та усвідомлюючи протиправний характер діяльності, перебуваючи на території Донецької області, яка контролювалася вказаною терористичною організацією, з червня по вересень 2014 року був її учасником, обіймав посаду так званого “начальника служби тилу “ДНР”, безпосередньо підпорядковувався так званому “міністру оборони “ДНР”, виконуючи його вказівки щодо матеріально-технічного, продовольчого, військового забезпечення представників терористичної організації, і мав свій безпосередній ідентифікуючий позивний “ ОСОБА_11 ”.
У період з червня по вересень 2014 року ОСОБА_8 , використовуючи належні йому номери мобільного стільникового зв'язку, перебуваючи на території Донецької області, яка контролювалася терористичною організацією “ДНР”, забезпечував незаконні збройні формування терористичної організації паливно-мастильними матеріалами, легковим та вантажним автотранспортом підрозділи “ДНР”, які були відповідальні за перевезення військової техніки, озброєння, боєприпасів, особового складу збройних формувань з території Російської Федерації на територію України та здійснювали збройне протистояння українським військовим підрозділам, задіяним у проведенні антитерористичної операції на сході України, а саме:
- 14 липня 2014 року безпосередньо погоджував вилучення майна у приватного підприємця Донецької області іншими членами “ДНР” для потреб незаконних збройних формувань;
- 19 липня 2014 року безпосередньо приймав участь в організації надання та заправки автобусів для перевезення на територію України військовослужбовців з АДРЕСА_2 для збройного протистояння українським військовослужбовцям;
- 20 липня 2014 року безпосередньо приймав участь в організації постачання підрозділам терористичної організації “ДНР” цигарок та хліба;
- 21 липня 2014 року безпосередньо приймав участь в організації забезпечення танкових підрозділів “ДНР” пальним;
- 22 липня 2014 року безпосередньо приймав участь в організації завантаження двох машин боєприпасів та транспортування їх до обумовленого місця в Донецькій області для потреб “ДНР”;
- 30 липня 2014 року безпосередньо приймав участь в організації постачання продовольства та цигарок для бронегрупи бойовиків “ДНР”.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.2583 КК України - участь у терористичній організації, а також сприяння діяльності терористичної організації - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
При призначенні ОСОБА_8 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, обставини його вчинення, форму й ступінь вини, мотив, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину особою похилого віку, та відсутність обставин, що його обтяжують, в тому числі ті дані й обставини, на які містяться посилання в апеляційних скаргах.
Встановивши таким чином декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд обґрунтовано дійшов до висновку про можливість призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті відповідного закону України про кримінальну відповідальність, і належним чином умотивував своє рішення про застосування положень ч.1 ст.69 КК України. Крім того, суд прийняв рішення не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є альтернативним.
Тому підстав вважати призначене обвинуваченому покарання несправедливим через суворість і, відповідно, пом'якшувати його, колегія суддів не вбачає.
Правильно судом застосовано і положення ч.5 ст.72 КК України при прийнятті рішення про залік досудового тримання під вартою.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання” № 838-VIII від 26.11.2015 року зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У відповідності з цією ж нормою у строк попереднього ув'язнення включався строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.
Вказана редакція ч.5 ст.72 КК України набрала чинності 24.12.2015 року і діяла до 20.06.2017 року включно.
Законом України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення” № 2046-VIII від 18.05.2017 року, який набрав чинності 21.06.2017 року, ця норма викладена в наступній редакції.
Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 КК України, положення якої кореспондуються з ст.58 Конституції України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Вказаний принцип ретроактивності в повному обсязі було враховано судом першої інстанції, оскільки після набрання чинності законом України про кримінальну відповідальність, який не встановлював злочинність діяння і не посилював кримінальну відповідальність, але, фактично, погіршив становище обвинуваченого в частині регулювання предмету стосовно заліку попереднього ув'язнення, тим не менше тримання ОСОБА_8 під вартою протягом дії закону у попередній редакції було зараховано у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Тобто зворотна дія закону в часі у поточній редакції до нього застосована не була.
Стосовно решти порушених питань, то, дійсно, суд першої інстанції не прийняв рішення щодо речового доказу - довідки про тимчасове проживання в Російській Федерації та щодо заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна, а саме, квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_8 на праві приватної власності і на яку ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2016 року накладено арешт, оскільки санкцією ч.1 ст.2583 КК України передбачено покарання у виді конфіскації майна.
Разом з тим, неприйняття рішення з цих питань, які пов'язані з виконанням вироку, не є підставою для зміни вироку суду першої інстанції, оскільки вони можуть бути вирішені за клопотанням обвинуваченого в порядку, визначеному ст.ст.537, 538 КПК України, судом, який ухвалив вирок. До того ж, ухвали слідчого судді про арешт майна обвинуваченого не було в розпорядженні суду на час ухвалення вироку, і копія вказаного судового рішення була долучена прокурором лише під час апеляційного розгляду.
За таких обставин підстави для зміни вироку та задоволення апеляційних скарг обвинуваченого і захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3