Справа № 11-cc/796/1511/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
03 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання т.в.о. начальника відділення СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 19 квітня 2018 року, щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подали апеляційні скарги.
Так, адвокат ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 23 годин 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме не відлучатися з міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_11 ; носити електронний засіб контролю. Звільнити підозрюваного ОСОБА_9 з-під варти в залі суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, вказуючи, що підозрюваний ОСОБА_9 не вчиняв будь-яких дій, що можуть свідчити про переховування від органу досудового розслідування чи суду, а тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу. Додає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на наявність яких посилається сторона обвинувачення, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними доказами, а виключення можливості впливу на потерпілу, можливо шляхом покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Далі адвокат вказує, що підозрюваний ОСОБА_9 злочини не вчиняв та не має подальших намірів на їх вчинення. Додає про відсутність у даному кримінальному провадженні свідків.
Також апелянт зазначає, що клопотання не містить обгрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце проживання та реєстрації у місті Києві, малолітню дитину на утриманні.
Адвокат ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та звільнити ОСОБА_9 з-під варти в залі суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що клопотання про застосування запобіжного заходу зареєстровано в суді за вх. № 23395 від 20.02.2018 року згідно штампу суду та внесено до системи автоматизованого розподілу без зазначення часу та згідно звіту про автоматизований розподіл слідчого судді ОСОБА_1 по справі № 757/9199/18-к від 20.02.2018 року, розподіл був здійснений 20.02.2018 року о 10:41:24. Додає, що оскаржувана ухвала суду від 20.02.2018 року відрізняється від ухвали, виданої захиснику в канцелярії суду в частині того, що в ухвалі, яка є в матеріалах справи, відсутні дані при штрих коді, а саме найменування - Печерський районний суд м. Києва, слідчий суддя - ОСОБА_12 із зазначенням часу 12:39:12.
Далі адвокат вказує, що 26.02.2018 року судове засідання о 14:00 слідчим суддею оголошено продовженим для проголошення повного тексту ухвали та закінчено о 14:05, проте 26 лютого 2018 року слідчий суддя ОСОБА_1 о 14:00 була задіяна в іншій справі, згідно списку справ на 26.02.2018 року судді ОСОБА_1 . Додає, що в ухвалі суду від 20.02.2018 року відсутні: прізвище слідчого судді та час 12:39:12 виготовлення ухвали, тобто до початку судового засідання о 14:32:22 та зазначає про те, що слідчим суддею проголошена вступна та резолютивна частини ухвали від 20.02.2018 року, що є грубим порушенням вимог, передбачених ч. 4, 5 ст. 376 КПК України.
Також апелянт вказує про те, що ОСОБА_9 фактично затриманий 18.02.2018 року о 16 годині 00 хвилин, а протокол про його затримання оформлений вночі 19.02.2018 року о 01 годині 45 хвилин, у зв'язку із чим ОСОБА_9 безпідставно затриманий і незаконно утримувався під арештом в приміщенні Печерського УП ГУ НП у м. Києві без дозволу на адвоката. Додає, що групою слідчих проводились слідчі дії за заявами гр. ОСОБА_11 про вчинення невідомими особами відносно неї кримінальних правопорушень до внесення відомостей до ЄРДР, в нічний час і без участі адвоката.
Крім того, адвокат звертає увагу суду на відсутність доказів підтвердження обґрунтованості підозри. Додає, що в матеріалах справи відсутні повідомлення судом сторін про місце і час розгляду клопотання, а повний текст ухвали суду від 20.02.2018 року містить лише зміст клопотання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Печерського управлінням поліції ГУ НП України в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12018100060000750, відомості про яке 18.02.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
19.02.2018 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Т.в.о. начальника відділення СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року дане клопотання задоволено та застосовано щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 19 квітня 2018 року.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у рапорті о/у ВКП Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 , протоколі огляду місця події від 18.02.2018 року, протоколі допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколі допиту потерпілої ОСОБА_16 , протоколі пред'явлення особи для впізнання від 18.02.2018 року та інших матеріалах кримінального провадження.
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.
Твердження захисників про те, що підозрюваний ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень не вчиняв, не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя здійснює контроль за досудовим розслідуванням та не вирішує питання доведеності вчинення особою кримінального правопорушення, проте ці доводи мають бути досліджені судом, який буде проводити розгляд кримінального провадження по суті.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_9 на свободу.
Доводи захисників щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.
Крім того, твердження захисника про те, що тяжкість злочину не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки, з урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення, слідчий суддя при постановленні оскаржуваного судового рішення врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного в їх сукупності, практику Європейського суду з прав людини, та обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце проживання та реєстрації у місті Києві, малолітню дитину на утриманні, не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_9 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Також необгрунтованими є посилання сторони захисту на відсутність у даному кримінальному провадженні свідків, з урахування наявних у доданих до клопотання матеріалів протоколів про допит свідків, а саме свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (а.с. 17, 18, 24-25, 26-27, 28-29, 30-31).
Посилання апелянта на час та дату розподілу даного клопотання та його розгляду, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки, з урахуванням того, що клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розподілено слідчому судді ОСОБА_1 20.02.2018 року та, у відповідності до вимог ст. 186 КПК України, того ж дня розглянуто за участю сторін кримінального провадження, а саме прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та підозрюваного ОСОБА_9 , порушень вимог чинного законодавства у діях слідчого судді не встановлено.
Не може свідчити про незаконність оскаржуваного судового рішення і посилання адвоката на те, що слідчим суддею проголошено вступну та резолютивну частину ухвали в порушення вимог ч. 4, 5 ст. 376 КПК України, оскільки даних про те, що підозрюваний ОСОБА_9 не володіє державною мовою, матеріали провадження не містять, а, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 КПК України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, що має місце у даному випадку.
Посилання сторони захисту на порушення під час проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді та повного тексту ухвали, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, зокрема журналами судових засідань від 20.02.2018 року та 26.02.2018 року (а.с.50-51, 54).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконного затримання підозрюваного ОСОБА_9 , не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки положеннями ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обґрунтованої підозри; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам неналежної правової поведінки, тобто закон чітко визначає підстави для скасування ухвали та відмови у задоволенні клопотання слідчого і не містить можливості їх розширеного тлумачення.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисників на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, на переконання колегії суддів, є непереконливими.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисників, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання т.в.о. начальника відділення СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_10 та застосовано щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 19 квітня 2018 року, залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4