23 березня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року,
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з уточненнями, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, як незаконну, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом не з'ясовано усіх обставин вчиненого правопорушення, не надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах та вказують на відсутність в його діях порушення правил дорожнього руху.
Зазначає, що матеріали справи не містять і судом не наведено докази його винуватості у порушенні п.п.12.1, 13.1 ПДР України. Вважає, що до зіткнення транспортних засобів призвели саме дії водія іншого транспортного засобу (ОСОБА_2), який, не увімкнувши покажчика повороту, різко повернув ліворуч, чим створив на дорозі аварійну ситуацію. На підтвердження цього посилається на дані висновку експертного дослідження №21 від 19.02.2018, яким встановлено, що причиною ДТП є невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.п.9.1а, 9.4, 10.1 ПДР, який мав технічну можливість попередити зіткнення транспортних засобів.
Крім цього, з позиції апелянта, суд не мав права встановлювати наявність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення, приймаючи при цьому рішення про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, оскільки це є взаємовиключними рішеннями.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти доводів апелянта та вважав рішення суду законним і обґрунтованим, допитавши свідка, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 20.10.2017 року о 20:50 год., керуючи автомобілем «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1, по вулиці Московській, 29 в місті Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2), внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР України.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та надані сторонами докази, дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В обґрунтування свого висновку суд послався на докази, а саме дані протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, дані про характер та локалізацію механічних пошкоджень транспортних засобів, письмові пояснення.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддя розглянув справу у відповідності до положень ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п.п.12.1, 13.1 ПДР України.
Згідно з поясненнями водія ОСОБА_1, наданими безпосередньо після ДТП та підтвердженими в суді апеляційної інстанції, він рухався на автомобілі «Мазда» по вулиці Московській в бік Кловського узвозу. Попереду нього в його смузі руху зупинився автомобіль «Форд» та увімкнув аварійний сигнал. Оскільки в цьому напрямку вільною була лише одна смуга, він вирішив здійснити об'їзд із виїздом на зустрічну смугу руху. Однак, у цей час «Форд» без увімкнення покажчика повороту здійснив поворот ліворуч. Намагаючись запобігти зіткненню, він повернув праворуч, однак не зміг уникнути зіткнення та передньою частиною свого автомобіля зіткнувся із задньою частиною авто «Форд».
Інший учасник дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 пояснив, що він, рухаючись на автомобілі «Форд» по вулиці Московській, зупинився для паркування та увімкнув аварійний сигнал. Коли він намагався припаркуватися по лівій стороні вулиці, в його автомобіль ззаду в'їхав автомобіль, яким керував ОСОБА_1
Оцінивши такі пояснення водіїв, а також дані схеми місця ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що водій ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п.12.1, 13.1 ПДР України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки зі схеми місця ДТП, підписаної учасниками пригоди без зауважень, вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося в смузі руху обох автомобілів. При цьому, характер отриманих пошкоджень, а саме, передньої частини автомобіля «Мазда» та задньої частини автомобіля «Форд», свідчить про недотримання ОСОБА_1 безпечної дистанції до автомобіля, що знаходився попереду.
Суд також обґрунтовано відкинув як доказ висновок експертного дослідження №21 від 19.02.2018, оскільки експертом не враховано, що водій автомобіля «Форд» перед настанням ДТП зупинився та увімкнув сигнали аварійної зупинки, що не заперечується апелянтом, а тому з урахуванням даної дорожньої обстановки водій ОСОБА_1 не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення транспортних засобів.
Пояснення допитаного свідка ОСОБА_4 з приводу обставин ДТП, судом враховуються при встановленні механізму зіткнення транспортних засобів. Проте, надаючи їм оцінку в сукупності з іншими наявними в справі доказами, вважає їх такими, що не спростовують висновок суду про винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху.
Посилання апелянта на постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.12.2017 року, якою водія ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, не може беззаперечно свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень п.п.12.1, 13.1 ПДР України. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, водія ОСОБА_2 визнано винним у порушенні п.9.1 ПДР України за те що він 20.10.2017 року о 20:55 год., керуючи автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_2, по вулиці Московській, 29, здійснюючи поворот ліворуч, не переконався в безпечності маневру, не ввімкнув лівий покажчик повороту, чим змусив водія авто «Мазда», д.н.з. НОМЕР_1, різко загальмувати, змінити напрямок руху та створив аварійну ситуацію.
Водночас, притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вказані порушення не виключає можливості притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п.п.12.1, 13.1 ПДР України.
Не ґрунтуються на вимогах законодавства апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Водночас, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що закриваючи провадження з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення, що є нереабілітуючою підставою, суддя правомірно встановив, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винен ОСОБА_1 у його вчиненні.
Всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 порушення п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке суд апеляційної інстанції залишає без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз