Іменем України
10 квітня 2018 року
Київ
справа №816/3881/15
адміністративне провадження №К/9901/41485/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (суддя - Старосуд М.І.) у справі №816/3881/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, наказу, -
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати наказ Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс обслуговування великих платників податків (далі - Міжрегіональне ГУ ДФС) про проведення позапланової невиїзної перевірки від 24.07.2015 № 663 та податкового повідомлення-рішення від 25.08.2015 № 0000844102.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Міжрегіональне ГУ ДФС оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 апеляційну скаргу Міжрегіонального ГУ ДФС було залишено без руху надано строк для усунення недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наданням відповідних доказів на підтвердження поважності пропуску цього строку та документа про сплату судового збору.
У зв'язку з неналежним обґрунтуванням відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міжрегіонального ГУ ДФС.
Не погодившись з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2017 Міжрегіональне ГУ ДФС оскаржила її у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального правова, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до Харківського апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з несплатою судового збору. Неможливість усунення недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору. Таким чином, за відсутності можливості сплачувати судовий збір та при зміні матеріального становища, скориставшись правом на повторне звернення відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.
Крім цього, заявник касаційної скарги зазначає, що доказами неможливості сплати судового збору слугує Кошторис на 2015 рік в якому не передбачалась така стаття витрат як «судовий збір». Більш того, відповідно до Тимчасового кошторису на І квартал 2016 року сума за статтею « 2800» - судовий збір становить 1000 грн.; відповідно до плану асигнувань на 2016 рік така стаття видатків як судовий збір « 2800» взагалі не була передбачена.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Частина друга статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Враховуючи наведене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк або, у разі об'єктивних перешкод для цього, з моменту усунення таких перешкод.
Судом з'ясовано, що вперше відповідачем апеляційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 подано 07.12.2015.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 апеляційну скаргу Міжрегіонального ГУ ДФС залишено без руху для надання, зокрема, документа про сплату судового збору в розмірі 5439,59 грн., а 13.06.2016 - повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням недоліків .
Звертаючись повторно з апеляційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2015, Міжрегіональне ГУ ДФС як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилалась на відсутність кошторисних призначень та обмежене фінансування на сплату судового збору при поданні первинної скарги.
Згідно з частиною четвертою 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, судовий збір сплачено відповідачем 26.09.2016 згідно з платіжним дорученням №594.
Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
При цьому п. 2 р. II Закону України від 22.05.2015 №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, на чому, зокрема, наголосив й Верховний Суд України в ухвалі від 30.09.2016 у справі №826/10396/13-а.
Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Слід також зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу виникнення права на апеляційне оскарження та повернення первинної апеляційної скарги не надано.
Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.
За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Хохуляк
Судді Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна