Справа № 802/2444/17-а
Головуючий у 1-й інстанції:
Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
05 квітня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача: Ридзевського В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Липовецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Липовецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
В грудні 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Липовецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 22.11.2017р. про накладення штрафу у виконавчому провадженні №54010436.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 05 червня 2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем порушено порядок винесення постанови про накладення штрафу, а саме винесено її після примусового виконання рішення суду органом державної виконавчої служби, що не спростовано представником відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Крім того в позивача існували поважні причини які унеможливлювали добровільно виконати рішення суду.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач повторно добровільно не виконав рішення суду, а тому було винесено постанову про накладення на нього штрафу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних та вмотивованих висновків рішення суду від 24.01.2018 р., оскільки постанова відповідача про накладення на позивача штрафу від 22.11.2017 р., що була предметом оскарження, дійсно була винесена з грубим порушенням відповідачем порядку (процедури) її прийняття та вимог щодо її оформлення.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року у справі № 136/1496/16-ц задоволено частково позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та зобов'язано відповідача усунути порушення прав позивача, як співвласника будинку АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 не чинити перешкоди позивачу в вільному користуванні усіма приміщеннями будинку, розблокувати входи на перший поверх будинку та в підвальне приміщення, надати ключі від вхідних дверей першого поверху будинку та підвального приміщення.
10.05.2017р. Ілліннецьким районним судом видано виконавчий лист №136/1496/16-ц, на підставі якого Липовецьким районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження ВП № 54010436.
16.06.2017р. ОСОБА_5 було надіслано ОСОБА_6, через відділення поштового зв' язку, всі наявні у ОСОБА_5 ключі від вхідних дверей першого поверху та підвального приміщення вищевказаного будинку. Копія підтверджуючих документів із відповідними поясненнями ОСОБА_5 надана до Липовецького РВ ДВС. Також, позивач повідомив орган ДВС, що розблокувати входи на перший поверх та в підвальне приміщення зазначеного будинку він не може з незалежних від нього причин, оскільки у вказаних приміщеннях перебувають треті особи - працівники ПП ''АТЕК ТУРБІВ'', які не дозволяють ОСОБА_5 відчиняти, чи іншим чином розблоковувати ці двері.
У вересні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою, в якій просив відстрочити виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.02.2017р. у цивільній справі за № 136/1496/16-ц до закінчення терміну дії договору оренди, укладеного між ФГ "Скала" та ПП "Атек Турбів". У задоволені цієї заяви судом відмовлено.
17.10.2017р. позивач отримав постанову про накладення штрафу від 09.10.2017р. у виконавчому провадженні ВП № 54010436, згідно якої органом ДВС на ОСОБА_5 за невиконання рішення суду без поважних причин, було накладено штраф у розмірі 1700 грн.
Позивач оскаржував постанову про накладення штрафу від 09.10.2017р., якою органом ДВС на ОСОБА_5 за невиконання рішення суду без поважних причин, було накладено штраф у розмірі 1700 грн. до Іллінецького районного суду Вінницької області, провадження у зазначеній цивільній справі закрито.
08.12.2017р. ОСОБА_5 отримав постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі від 22.11.2017р. у виконавчому провадженні ВП № 54010436 (надалі - Постанова від 22.11.2017р.), яку позивач вважає протиправно та просить скасувати.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, коли рішення суду можна виконати лише за участю боржника або без його участі. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, зміст частини 3 статті 63 та статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає винесення постанови про накладення штрафу та направлення органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у разі повторного невиконання без поважних причин рішення суду до вжиття заходів примусового виконання рішення суду органом державної виконавчої служби.
Тобто, у даній статті відсутня вимога щодо передування винесення постанови про накладення штрафу у разі повторного невиконання цього рішення у примусовому порядку органом державної виконавчої служби. Крім того, повторне невиконання рішення суду має бути також встановлене та оформлене відповідним актом державного виконавця, що передбачено розділом І п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.
Пунктом дев'ятим частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частин 2,3 статті 39 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Так, 21.11.2017р. начальником Липовецького районного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Ридзевським В.О. за участю сторін виконавчого провадження та в присутності працівників органів внутрішніх справ та понятих, складено Акт про примусове виконання вказаного рішення суду. Відповідно до змісту даного акту, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.02.2017р. виконано в примусовому порядку шляхом встановлення стягувачем замків на першому поверху будинку та в підвальному приміщенні, розблокування входів на першому поверсі будинку та підвальному приміщенні. Таким чином, виконавчі дії у даному виконавчому провадженні були завершені.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв' язку із фактичним виконанням рішення, відповідно до частини 3 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний був 21.11.2017р. (дата фактичного виконання рішення) винести постанову про закінчення виконавчого провадження та направити її, разом із виконавчим документом до суду, який його видав.
Також, суд першої інстанції зазначив про те, що, в порушення вказаних вимог, на наступний день після примусового виконання рішення суду, а саме 22.11.2017р. державним виконавцем Липовецького районного відділу ДВС Шендерук Г.Є. винесено постанову про накладення штрафу у зв'язку з повторним невиконанням виконавчого листа № 36/1496/16-ц від 10.05.2017р. на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" та повторно зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Разом з тим, судом першої інстанції у даному випадку не взято до уваги наведені у судовому засіданні представником відповідача обставини, які унеможливили винесення даних постанов у день примусового виконання рішення. А саме такими обставинами було те, що примусове виконання рішення тривало на протязі всього робочого дня по місцю знаходження будинку у якому рішенням суду було зобов'язано боржника не чинити перешкоди та надати доступ до користування житлом стягувану, в зв'язку із чим у державного виконавця фізично не було можливості винести відповідні постанови, які в обов'язковому порядку формуються у Автоматизованій системі виконавчого провадження згідно з п.2 розділом IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затверджену наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за № 2432/5. А у відповідності до п.3 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.
Також слід зазначити, що у разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.
Крім того факт примусового виконання рішення суду державним виконавцем, не звільняє ОСОБА_5 від відповідальності за повторне, умисне невиконання рішення суду в добровільному порядку.
Отже, на думку колегії суддів постанова про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду прийнята 22.11.2017 відносно ОСОБА_5 є правомірною з наведених вище підстав.
Також, при винесенні даного рішення судом першої інстанції не було взято до уваги посилання представника відповідача на ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» якою передбачено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Так дійсно, окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі - Інструкція).
Пунктом шостим зазначеної Інструкції визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.
Судом першої інстанції зроблено висновок, що всупереч зазначеним вимогам, оскаржувана постанова від 22.11.2017р. не скріплена печаткою органу державної виконавчої служби.
Але разом з тим судом першої інстанції не взято до уваги інші вимоги пункту 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якими передбачено, що у разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону, якою і передбачено наявність відповідної печатки на виконавчому документі. У даному випадку боржникові надсилалась копія постанови про накладення на нього штрафу в сумі 3400 грн. для відому та його сплати, а в провадженні знаходиться примірник постанови, який скріплений печаткою та є виконавчим документом так як може бути виділений у окреме виконавче провадження, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Що стосується висновків суду першої інстанції про невиконання ОСОБА_5 рішення суду з поважних причин, то суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Колегія суддів зазначає, що позивач, незважаючи на те, що формально намагався виконати рішення суду (надіслав поштою ОСОБА_6 ключі від приміщення першого поверху та підвалу будинку, звертався до суду про відстрочення виконання рішення суду), не вчинив реальних дій які направлені на виконання вимог державного виконавця. Позивач не надав суду будь-яких доказів, які свідчили б про те, що він звертався до керівника ПП ''АТЕК ТУРБІВ" з питань виконання рішення суду та вимог державного виконавця. Не намагався, в разі відмови орендарів, розірвати договір оренди приміщення та не вичинив будь-яких інших дій направлених на узгодження з ПП ''АТЕК ТУРБІВ" виконання зобов'язань визначених Липовецьким районним судом Вінницької області. Крім того, з ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 21.09.2017 року про відмову у відстрочці виконання рішення суду встановлено, що засновником ПП ''АТЕК ТУРБІВ" є мати боржника і його посилання на неможливість виконання рішення суду з поважних причин є безпідставними.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно, своєчасно.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Липовецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Липовецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Липовецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.