Справа № 11-сс/796/1604/2018 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
28 березня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
власника майна ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргупрокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року,
Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна у кримінальному провадженні № 12015100060007565 від 24 листопада 2015 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя виходив з того, що у ОСОБА_8 відсутній процесуальний статус, з яким закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, він не є особою з кола близьких родичів ОСОБА_9 , не має з останнім взаємних прав та обов'язків, а майно, на яке прокурор просить накласти арешт, набуте законним шляхом.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 28.10.2016 року складено повідомлення про зміну підозри ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 за місцем проживання відсутній, повідомлення про підозру вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Додає, що ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер вчинених ним дій та будучи обізнаним про кримінальну відповідальність за такі дії, розуміючи, що наявне у нього майно набуте злочинним шляхом, діючи з метою ухилення від можливої конфіскації наявного у нього майна, здійснив перереєстрацію автомобілів із себе на своїх родичів, зокрема ОСОБА_10 здійснено перереєстрацію автомобілів із себе на ОСОБА_8 , який є батьком дружини ОСОБА_10 .
Також прокурор вказує, що транспортні засоби постановою слідчого СВ Печерського УП ГУ НП України в м. Києві від 24.01.2016 року визнані речовими доказами та передані на зберігання у ДП МВС України «Розвиток».
Крім того, прокурор зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що злочинна діяльність ОСОБА_9 розпочинається з листопада 2012 року і закінчується в грудні 2014 року та без накладення арешту на майно ОСОБА_8 є підстави вважати, що воно буде втрачене.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію власника майна та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано відмовлено у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 12015100060007565, відомості про яке 24.11.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року дане клопотання залишено без задоволення.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги прокурора такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, представленими в апеляційний суд матеріалами провадження встановлено, що у провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 12015100060007565, відомості про яке 24.11.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Враховуючи відсутність у матеріалах провадження обгрунтування необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_8 , який відповідно до доданих до клопотання матеріалів, не є фігурантом зазначених подій, жодного процесуального статусу не має, відсутні підстави для накладення арешту на наведене в клопотанні майно, яке йому належить.
Відповідно до положень п.п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту на майно третіх осіб, з метою забезпечення збереження речових доказів, проте прокурор у клопотанні не доводить обґрунтованість таких вимог та мети, що виключає можливість накладення арешту. Не наведено таких обставин прокурором і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Таким чином, слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Твердження прокурора про те, що 28.10.2016 року складено повідомлення про зміну підозри ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 за місцем проживання відсутній, повідомлення про підозру вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, слід визнати необґрунтованими, з урахуванням того, що прокурор у клопотанні ставить питання про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , який, відповідно до представлених в апеляційний суд матеріалів, не є підозрюваним, що є необхідною умовою при накладенні арешту з метою зазначеною ініціатором клопотання.
Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання прокурора на процес перереєстрації автомобілів, оскільки дане питання не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, з урахуванням мети арешту у даному випадку.
Крім того, з доданих до клопотання матеріалів вбачається, що автомобілі були продані ОСОБА_9 . ОСОБА_8 до моменту настання часу, з яким орган досудового розслідування пов'язує вчинення кримінального правопорушення.
Посилання прокурора на те, що постановою слідчого СВ Печерського УП ГУ НП України в м. Києві від 24.01.2016 року транспортні засоби, на які прокурор просить накласти арешт, визнані речовими доказами та передані на зберігання у ДП МВС України «Розвиток», колегія суддів не бере до уваги, оскільки клопотання прокурора не містить обґрунтувань правових підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речових доказів у справі. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження прокурора про те, що без накладення арешту на майно ОСОБА_8 є підстави вважати, що воно буде втрачене.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна у кримінальному провадженні № 12015100060007565 від 24 листопада 2015 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
________________________ ___________________________ __________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4