АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №33/796/243/2018 Суддя 1 інстанції - Валігура Д.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
23 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно постанови суду, ОСОБА_3 15.03.2017 року о 04 годині 50 хвилин, керував автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 по пр.-ту. Глушкова, 65 в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
На постанову суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року скасувати, а провадження по справі закрити.
Апелянт вважає, оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
В обґрунтування свої вимог апелянт зазначає, що інспектором УПП 1 6атальйону 1 роти ДПП у м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_4 складено протокол серії БР № 131376 про адміністративне правопорушення, згідно якого, нібито, він, ОСОБА_3, керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Але це, за твердженням апелянта, не відповідає дійсності, оскільки інспектор зупинив автомобіль, у якому ОСОБА_3 був пасажиром, а керував автомобілем його товариш ОСОБА_5, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також ОСОБА_3 вказує на те, що мотивувальна частина постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року у справі № 752/6183/17 відповідає лише змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції.
Апелянт зазначає, що ним заявлялося клопотання про допит свідків події, які були присутні під час складання неправомірного протоколу. Суд допитав свідка події ОСОБА_5, який засвідчив, що саме він керував автомобілем під час зупинки належного апелянту транспортного засобу, де ОСОБА_3 був пасажиром та знаходився на задньому сидінні автомобіля, проте, суд в оскаржуваній постанові зовсім не обґрунтував чому він не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_5
ОСОБА_3 вказує на те, що суд взагалі не викликав для дачі пояснень в судовому засіданні свідків, які, нібито, були присутні під час його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, хоча він заявляв клопотання про їх допит, а тому, на думку апелянта, існують сумніви в достовірності пояснень цих свідків, ще більші сумніви наявні у встановленні осіб цих свідків, адже в їхніх поясненнях відсутні адреси місця їх проживання, що унеможливлює їх ідентифікацію, таким чином, неможливо перевірити правдивість свідчень ймовірних свідків та спростувати сумніви щодо їхньої неупередженості.
Також апелянт зазначає, що в оскаржуваній постанові суд послався на відеозапис події з нагрудних камер поліцейських, однак на згаданому відеозаписі жодним чином не зафіксовано, що під час зупинки, належного йому автомобіля, він знаходився за його кермом, крім того це спростував і свідок ОСОБА_6, який засвідчив, що саме він на момент події керував транспортним засобом. Свідки зі сторони патрульної поліції, незважаючи на його клопотання про їх допит, в судове засідання не викликались та не допитувались, крім того, переглянутий судом відеозапис події, змонтований з багатьох частин та не є цільним по своїй суті і жодним чином не дає чітку картину всіх обставин події, а тому не може розцінюватися як належний та допустимий доказ, оскільки відеозапис містить лише вибіркові кадри події. Крім цього ОСОБА_3 вказує на те, що спілкування з працівниками поліції після зупинки транспортного запису продовжувалося близько двох годин, а сам відеозапис має тривалість близько 10 хвилин, що, на думку апелянта, беззаперечно, викликає сумніви в його об'єктивності.
ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення, однак, як вбачається з протоколу серії БР № 131376 про адміністративне правопорушення, згідно якого, нібито, він, ОСОБА_3, порушив вимоги п. 2.5 (а) Правил дорожнього руху України, проте, чинні на момент вчинення інкримінованого йому порушення Правила дорожнього руху України взагалі не містили в собі пункту 2.5 (а), на підставі якого його притягнули до адміністративної відповідальності, що, на думку апелянта, є грубим порушенням законодавства України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу просили її задовольнити, пояснення інспекторів патрульної поліції ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали, допитав свідків та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_3 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_3у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серія БР № 131376 від 15 березня 2017 року, складеному уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_315.03.2017 року о 05 год. 15 хв., керував автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 по пр.-ту. Глушкова, 65 в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків (а.с. 1);
- в письмових поясненнях свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_3від проходження огляду на стан (а.с. 3);
- в рапорті інспектора патрульної поліції ОСОБА_4 щодо обставин пригоди, в якому зазначено, що під час несення служби екіпажем № 152 у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було зупинено автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 за кермом якого знаходився водій ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп'яніння. В присутності двох свідків ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, проте водій відмовився, у зв'язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 131376 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також було складено протокол за ст. 185 КУпАП. Так як водій на вимогу працівника патрульної поліції відмовився передати посвідчення водія (а.с. 4);
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_3
Окрім дослідження наведених письмових доказів у справі, судом апеляційної інстанції були допитані інспектори патрульної поліції ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4.
Зокрема, інспектори патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_9 пояснили суду, що під час патрулювання території 15.03.2018 року вони заїхали заправити автомобіль на АЗС «WOG», яка знаходиться на пр-ті. Академіка Глушкова. Під час спілкування з оператором, останній їм повідомив, що на території АЗС вживали алкогольні напої водій і пасажири автомобіля «Фольксваген», які сіли у вказаний автомобіль та продовжили рух. Після цього свідки дану інформацію передали по рації, і вже через 200 метрів від АЗС автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений екіпажем патрульної поліції у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Після приїзду на місце зупинки, було встановлено, що на момент підходу працівникам поліції до зупиненого автомобіля, у ньому на місці водія не було жодної з трьох наявних у автомобілі людей. Проте, оскільки їхній патруль був лише на допомозі, то у встановлення обставин вони не вникали. Встановленням обставин та факту керування, а також оформленням всіх документів займались патруль в складі ОСОБА_8 та ОСОБА_4
Допитаний в суді апеляційної інстанції інспектор патрульної поліції ОСОБА_8 пояснив, що під час патрулювання 15.03.2018 року у складі екіпажу разом з ОСОБА_4, по рації отримали інформацію, що водій автомобіля «Фольксваген Пасат» чорного кольору, який виїхав з АЗС «WOG на пр-ті. Академіка Глушкова та інші особи, які знаходяться в автомобілі, перебувають в стані алкогольного сп'яніння. Після отримання даного повідомлення, був зупинений вищевказаний автомобіль неподалік автозаправки «WOG», яка знаходиться на пр-ті. Академіка Глушкова. Підійшовши до зупиненого автомобіля побачили, що на місці водія нікого не було. З переднього пасажирського сидіння зупинено автомобіля вийшов іноземець, з заднього сидіння, що розташоване за водійським сидінням вийшов ОСОБА_3, з іншого боку вийшов ще один чоловік. При спілкуванні з іноземцем, щодо якого відразу виникла підозра, що саме він керував автомобілем, останній повідомив, що навіть не має водійських прав та не вміє керувати авто, та зізнався, що за кермом був саме ОСОБА_3, який потім пересів на заднє сидіння.
Аналогічні показання суду апеляційної інстанції надав і інспектор патрульної поліції ОСОБА_4
Наведені показання працівників поліції узгоджуються з дослідженим під час апеляційного розгляду відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, згідно якого вбачається, що дійсно після зупинки автомобіля «Фольксваген Пасат» нікого не було виявлено на місці водія, і першим до кого звернулись працівники поліції був саме іноземець, що сидів на передньому пасажирському сидінні.
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що за кермом був ОСОБА_6 є необґрунтованими, та спростовуються як вищезазначеними доказами так і повторно дослідженим в суді апеляційної інстанції відео із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) з якого вбачається, що ОСОБА_6 не повідомляв інспекторам патрульної поліції що керував автомобілем, а заявив про це лише в суді першої інстанції, тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_6, оскільки вони направлені на ухилення ОСОБА_3 від відповідальності.
Оцінюючи кожний наведений доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходжу до висновку, що суддя місцевого суду, правильно встановив фактичні обставини правопорушення та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про те, що поясненням свідків, які додані до протоколу, не можливо довіряти та брати до уваги, оскільки вони не були свідками його відмови від проходження огляду та встановлення в нього ознак алкогольного сп'яніння, то такі доводи є необґрунтованими та безпідставними, оскільки з дослідженого відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається присутність двох понятих під час пропонування ОСОБА_3 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального засобу, так і лікаря нарколога. В справі наявні письмові пояснення понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених обставин в поясненнях свідків по справі не вбачається. Хоч свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не були допитані в суді, але письмові пояснення свідків відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому є безпідставними сумніви апелянта про те, що особи понятих є віртуальними, і встановити особи цих свідків є неможливим, оскільки на судовий виклик свідків в судове засідання до суду апеляційної інстанції надійшов лист від свідка ОСОБА_11, який дійсно проживає за адресою, вказаною в письмових поясненнях, долучених до справи, та який повідомив, що є дійсно в даній справі свідком, проте, у зв'язку з нестачею грошових коштів він не має можливості прибути з Харківської області до Києва для дачі суду показань.
Інший свідок ОСОБА_10 був належним чином повідомленим про день та час апеляційного розгляду за телефоном, вказаним у письмових поясненнях, що підтверджує правдивість даних щодо свідка, викладених в письмових поясненнях, та також підтвердив, що є свідком у даній справі, але з'явитись в судове засідання для дачі показань з Харківської області не зможе в зв'язку з зайнятістю по роботі та підтримав пояснення, дані на місці зупинки.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Що стосується посилань ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що чинні, на момент вчинення інкримінованого йому правопорушення, Правила дорожнього руху України не містили в собі п. 2.5 а), на підставі якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності, то вони є безпідставними, оскільки, як вбачається з постанови суду першої інстанції, суддя дійшов висновку про порушення ОСОБА_3 п. 2.5 ПДР України.
Крім цього про порушення ОСОБА_3 саме п. 2.5 ПДР України було зазначено і в рапорті інспектора патрульної поліції ОСОБА_4 А тому, помилкове зазначення цього ж пункту ПДР у протоколі про адміністративне правопорушення з літерою " а" ( якого не існує), при фактично виписаному в протоколі порушенні ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР України є не істотним порушенням, яке тягне за собою скасування постанови суду.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року є законною та обґрунтованою, отже апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3- залишити без задоволення
Постанова є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал