14 березня 2018 року м. Київ
Справа № 22-2920 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Коробенко С.В.
Унікальний № 760/27900/17-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.
Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Пікуль А.А., Невідомої Т.О.
при секретарі Телятник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката ОпанасикаВладислава Володимировича на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
14 грудня 2017 року ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
22 грудня 2017 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме на:
- садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 626608180000;
- земельну ділянку для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 512458580000, кадастровий номер НОМЕР_4;
- автомобіль марки TOYOTA модель HILUX 2011 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1;
- будівлю АВМ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387736356208;
- будівлю зерноскладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387619856208.
Заява була обґрунтована тим, що 04 липня 2016 року між сторонами було укладено строковий договір позики зі сплатою процентів за користування грошима.
На підставі укладеного договору позивач передав відповідачу 30 000,00 доларів США, що станом на момент укладення договору становило еквівалент 744 642,00 гривні за курсом НБУ, строком до 04 липня 2017 року, а позичальник зобов'язався повернути суму позики до 4 липня 2016 р, що підтверджується борговою розпискою б/н від 04 липня 2016 року.
З 26 квітня 2017 року відповідач припинив оплату відсотків за користування грошима а у встановлений сторонами строк до 04 липня 2017 року, заборгованість не погасив.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, адвокат ОпанасикВ.В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при відмові у забезпеченні позову судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для його вирішення питання про забезпечення позову. Просив ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою забезпечити позов ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на майно відповідача.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було не наведено ніяких доводів щодо недостатності/неналежності зазначених представником позивача обставин для обґрунтування заяви про забезпечення позову.
Апелянт звертає увагу суду на те, що у зв'язку з тим, що відповідач не здійснює підприємницької діяльності та не має будь-яких доходів, на які може бути накладено стягнення, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі його задоволення, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі.
Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники справи, в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час, і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом встановлено, що 14 грудня 2017 р. ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 1 002 713,42 грн.
14.12.2017 року відкрито провадження по справі.
22.12.2017 адвокатом Опанасиком В.В. подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява є не обґрунтованою, не підтверджена належними доказами необхідності забезпечення позову, зокрема, відсутні обставини які свідчать про можливість істотного ускладнення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи не уможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
За даними Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач має у власності:
- 1/2 чистину садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 626608180000;
- 1/2 частину земельної ділянки для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 512458580000, кадастровий номер НОМЕР_4;
- будівлю АВМ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387736356208;
- будівлю зерноскладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1387619856208.
За даними оголошень розміщених на офіційному сайті агентства нерухомості "Благовіст" станом на грудень 2017 р. середня вартість садового будинку на АДРЕСА_7 із земельними ділянками аналогічними такої яка є у власності відповідача становить 1 974 000 грн.
Середня вартість автомобіля Тойота HILUX 2011 р. та 2014 р. зазначена на сайті авто риа складає 588 050 грн.
Апелянт просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на все зазначене майно.
Колегія суддів вважає, що вимоги апелянта підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником Ѕ частини садового будинку та земельної ділянки що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8
Тобто вимоги заявника підлягають задоволенню в межах власності відповідача на вказані об'єкти тобто на 1/2 їх частину, а не повністю як зазначено в заяві.
Вимоги заявника в частинні накладення арешту на будівлю АВМ, будівлю зерноскладу та автомобіль марки TOYOTA модель HILUX 2011 року випуску задоволенню не підлягають, оскільки відносно нерухомого майна суду не надано відповідних даних вартості цього майна для визначення співмірності заявленої вимоги про забезпечення позову.
Також суду не надано доказів того, що автомобіль марки TOYOTA модель HILUX 2011 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1 на час вирішення питання про забезпечення позову є власністю відповідача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає, що з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Таким чином, обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на майно узгоджується і є співмірним з заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст.ст. 149 - 153 ЦПК України , свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно.
Колегія суддів вважає, оскільки незастосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, при цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише його можливість розпорядитися. Таким чином, колегія суддів вважає, заява про забезпечення ґрунтується на положеннях закону та підлягає частковому задоволенню.
На наведені вище обставини суд першої інстанції не звернув уваги і належним чином не обґрунтував відмову у забезпеченні даного позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви адвоката Опанасика Владислава Володимировича про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376,381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката Опанасика Владислава Володимировича задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року скасувати та постановити нову наступного змісту.
Заяву адвоката Опанасика Владислава Володимировича про забезпечення позову задовольнити частково.
В порядку забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2) а саме:
- 1/2 частину садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 626608180000;
- 1/2 частину земельної ділянки для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 512458580000, кадастровий номер НОМЕР_4;
В задоволенні решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Вказана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню. Може бути пред'явлена до виконання протягом 3 років.
Стягувач: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2., місце проживання: 06028, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3).
Боржник: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 03110, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).
Повний текст постанови складений 15 березня 2018 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль