21 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110010010299 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Генічеськ Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста уродженця міста Полтава, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, -
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110010010299 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України, містить виклад фактичних обставин злочину, правову кваліфікацію дій обвинувачених та формулювання обвинувачення кожного з них.
На спростовування висновків суду про неконкретність висунутого обвинувачення прокурор зазначає, що в обвинувальному акті коротко зазначено фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, чітко та повно зазначено фактичну складову обвинувачення із зазначенням складу кожного вчиненого злочину.
З позиції апелянта, не відповідають фактичним обставинам провадження і твердженням суду щодо не встановлення мети дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, оскільки мета збуту наркотичних засобів не є обов'язковою ознакою складу цього злочину.
Вважає необґрунтованим також рішення суду про повернення обвинувального акта з тієї підстави, що в ньому зазначено ім'я особи, якій не висунуто обвинувачення, оскільки ОСОБА_13 є залегендованою особою, яка добровільно звернулася до правоохоронних органів для викриття злочинців, а її права як свідка у кримінальному провадженні можуть бути реалізовані шляхом допиту.
Також в обвинувальному акті зазначено ті анкетні дані обвинувачених, які були встановлені на час досудового розслідування.
Звертає увагу на і на те, що обвинувальний акт вже повертався прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК, після чого всі вказані в ухвалі суду недоліки були усунуті.
За результатами апеляційного розгляду просить оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та вважали рішення суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів судової справи, до Шевченківського районного суду міста Києва надійшов для судового розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110010010299 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України.
Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду, суд першої інстанції встановив, що обвинувальний акт в даному провадженні не відповідає вимогам ст.291 КПК України, та підлягає поверненню прокурору.
Мотиви такого рішення суду полягають у наступному.
Формулюючи фактичні обставини вчинених злочинів, прокурор зазначив, що «в ході проведеного другого етапу контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб в період часу з 13.03.2014 по 14.03.2014 року на загальну суму 8000 грн., за попередньою змовою групою осіб незаконно збули особі з анкетними даними ОСОБА_13 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 82.08 г.». Однак, ця частина обвинувального акта не містить зазначення дати, часу та місця вчинення злочину та не вказано який саме злочин вчинено, його суб'єкт.
Крім цього, фактичні обставини епізодів, пов'язаних з незаконним зберіганням наркотичних засобів, виявлених під час проведення обшуків у автомобілі «Skoda», який належить ОСОБА_6 , та у його помешканні, викладені не конкретно, оскільки в них відсутня інформація про вид вилученого наркотичного засобу, не зазначено кваліфікуючі ознаки злочину.
Крім цього, у формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за епізодом незаконного збуту наркотичного засобу особі на ім'я ОСОБА_13 19.11.2013 року, вказано, що вони діяли за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_8 . Однак обвинувальний акт не містить згадки про обвинувачення ОСОБА_8 за цим епізодом.
Зазначаючи, що обвинувачені достовірно знали про незаконні дії один одного, «оскільки підтримували тісний зв'язок із здійсненням ними злочинної діяльності, домовляючись про час, місце та спосіб вчинення злочинів, графіки поставок та місця зберігання, відповідальних по отриманню наркотичних засобів, визначаючи між собою ціну та розподіляючи прибуток», в обвинувальному акті не вказано роль кожного з обвинувачених, не наведено графіки поставок, не вказано відповідальну особу, місця та розмір розподілу прибутку тощо.
Також суд визнав неконкретним формулювання обвинувачення кожного з обвинувачених. Зокрема, в обвинувальному акті не вказано хто з обвинувачених вчиняв і які саме дії, чи було розподілено ролі, коли відбулась домовленість, не розкрита мета їх дій та не вказано чи була вона спільною.
За епізодом незаконного збуту наркотичного засобу ОСОБА_14 не зазначено час, місце, кількість наркотичного засобу та вид винагороди, в отриманні якої обвинувачується ОСОБА_8 , його конкретні дії та обставини їх вчинення.
При цьому, констатуючи вчинення ОСОБА_14 злочину, який полягає у незаконному придбанні наркотичного засобу, прокурор не формулює його обвинувачення, однак зазначає його ім'я у сформульованому обвинуваченні інших осіб, що є неприпустимим.
Незрозумілим, з позиції суду, є формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за епізодом незаконного збуту наркотичного засобу 14.03.2014 року ОСОБА_13 , оскільки викладені обставини не дають чітке уявлення про кожен з елементів складу злочину, що їм інкримінується.
Крім цього, не відповідають дійсності дані, вказані в обвинувальному акті, про місце реєстрації та проживання всіх обвинувачених.
Також підставою повернення обвинувального акта стала невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України, оскільки в реєстрі не вказано, коли та ким було складено та затверджено обвинувальний акт, однак в самому акті датою його складання вказано 13.10.2017 року. При цьому суд вказує на нічим не обумовлену тривалу затримку його складання після закінчення досудового розслідування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки, всупереч апеляційним доводам прокурора, як виклад фактичних обставин інкримінованих злочинів, так і сформульоване обвинувачення є неконкретним та містить суттєві недоліки, чітко встановлені в судовому рішенні.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити, наряду з іншим, анкетні відомості кожного потерпілого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність встановлених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Відсутність в обвинувальному акті конкретно сформульованого обвинувачення впливає на правову визначеність обвинувачення та його межі, фактично позбавляє ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення їх обвинувачують та захищатись від висунутого обвинувачення.
Не спростовуються такі висновки суду і твердженнями прокурора про те, що обвинувальний акт вже повертався прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК, після чого всі вказані в ухвалі суду недоліки були усунуті, оскільки обвинувальний акт у такому вигляді, як його подав прокурор до суду востаннє, також не відповідає вимогам статті 291 КПК України з наведених судом підстав.
Оскільки рішення суду про повернення обвинувального акта є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110010010299 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3