3 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 759/16206/14-ц
Провадження № 14-50 цс 18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за клопотанням компанії «NIBULON SA» (далі також - стягувач) про надання дозволу на примусове виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (далі також - ПАТ «Компанія «Райз», боржник) на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року та
у вересні 2014 року компанія «NIBULON SA» звернулася до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року, яким на її користь стягнуто з ПАТ «Компанія «Райз» 17 536 000,00 доларів США на відшкодування збитків внаслідок невиконання контрактів, а також стягнуто складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально за ставкою 4% з дати невиконання зобов'язань - 11 січня 2011 року - і до дати повного відшкодування збитків.
Уточнивши вимоги, компанія «NIBULON SA» просила надати дозвіл на примусове виконання зазначеного вище рішення щодо стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» 17 536 000,00 доларів США збитків, 4% за період з 11 січня 2011 року до 29 січня 2015 року у розмірі 3 071 329,52 доларів США та 68 762,43 фунти стерлінгів арбітражних витрат, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день постановлення ухвали становило 328 633 626,09 грн.
30 січня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва ухвалою задовольнив клопотання компанії «NIBULON SA»: визнав рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року про стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» на користь компанії «NIBULON SA» 17 536 000,00 доларів США збитків, 4% за період з 11 січня 2011 року до 29 січня 2015 року у розмірі 3 071 329,52 доларів США та 68 762,43 фунти стерлінгів арбітражних витрат, що за офіційним курсом НБУ на день постановлення ухвали становило 328 633 626,09 грн; надав дозвіл на примусове виконання зазначеного рішення; вирішив питання розподілу судових витрат.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 12.6 Правил Арбітражу №125 GAFTA рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року №4323А(і) є остаточним, починаючи з 23 травня 2014 року, та підлягає виконанню в Англії та будь-якій іншій країні. Підстав для відмови у задоволенні клопотання, передбачених статтею 396 ЦПК України 2004 року, суд не встановив. Розмір суми коштів, що підлягають стягненню, суд визначив у національній валюті за курсом НБУ на день постановлення ухвали.
5 березня 2015 року Апеляційний суд м. Києва ухвалою залишив без змін ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована наявністю у місцевого суду законних і обґрунтованих підстав для задоволення клопотання компанії «NIBULON SA».
23 вересня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою задовольнив частково касаційну скаргу ПАТ «Компанія «Райз» і скасував ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2015 року, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року суд не встановив, чи є таке рішення остаточним, оскільки воно було оскаржене до Верховного суду Квінс Бенч, Комерційного суду.
14 січня 2016 року Апеляційний суд м. Києва ухвалою частково задовольнив апеляційну скаргу ПАТ «Компанія «Райз»: ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року скасував і постановив нову ухвалу, якою клопотання компанії «NIBULON SA» частково задовольнив:
- визнав і надав дозвіл на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року №4323А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється відповідно до висновків цього рішення;
- постановив, що продавець - ПАТ «Компанія «Райз» - повинно сплатити покупцеві - компанії «NIBULON SA» - 17 536 000,00 доларів США, що станом на 14 січня 2016 року еквівалентно 414 585 410,56 грн, в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально за ставкою 4 % з дати невиконання зобов'язань - 11 січня 2011 року - і до дати повного відшкодування збитків;
- порядок відшкодування арбітражних витрат, передбачений рішенням суду першого рівня, підтримується;
- постановив, що витрати на арбітраж за розгляд цієї апеляції (за виключенням витрат покупця - компанії «NIBULON SA» - на їх торгового представника) несе продавець - ПАТ «Компанія «Райз»; витрати та збори за цією апеляцією у сумі 53 594,85 фунтів стерлінгів, що за офіційним курсом гривні до фунта стерлінгів станом на 14 січня 2016 року було еквівалентно 1 826 821,68 грн, сплачуються продавцем - ПАТ «Компанія «Райз»;
- стягнув з ПАТ «Компанія «Райз» на користь компанії «NIBULON SA» судові витрати у сумі 243,60 грн.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення, про виконання якого подано клопотання, є остаточним і на момент подання останнього до суду першої інстанції було таким, що набрало законної сили.
27 квітня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відхилив касаційну скаргу ПАТ «Компанія «Райз», а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року залишив без змін.
Ухвала суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що арбітражне рішення, постановлене апеляційною колегією Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA), з урахуванням положень пункту 12.6 Правил Арбітражу GAFTA є остаточним, обов'язковим і підлягає виконанню. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що клопотання компанії «NIBULON SA» підлягає частковому задоволенню відповідно до змісту резолютивної частини зазначеного рішення.
26 жовтня 2016 року судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановою частково задовольнила заяву ПАТ «Компанія «Райз» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року у порядку, передбаченому главою 3 ЦПК України 2004 року: ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року й Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до Апеляційного суду м. Києва.
Постанова Верховного Суду України мотивована тим, що стягувач у клопотанні просив надати дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду, зазначивши суму збитків в іноземній валюті з визначенням еквіваленту в національній валюті на час розгляду клопотання судом першої інстанції (29 січня 2015 року), а також обрахувавши розмір складних відсотків в іноземній валюті з визначенням еквіваленту в національній валюті на вказану дату. Верховний Суд України вказав, що допустивши до виконання рішення, в якому не вказано конкретної суми складних відсотків, яка підлягає стягненню, суд не з'ясував, чи не суперечить визнання та звернення до виконання такого рішення іноземного суду публічному порядку в Україні, враховуючи, що відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади України зобов'язані діяти в межах повноважень, що передбачені законами України, а Закон України «Про виконавче провадження» не надає права державному виконавцю самостійно обчислювати суму, яка належить до стягнення, і для виконання такого рішення державний виконавець змушений буде вийти за межі своїх повноважень.
23 лютого 2017 року Апеляційний суд м. Києва ухвалою задовольнив апеляційну скаргу ПАТ «Компанія «Райз»: скасував ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року та постановив нову ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання компанії «NIBULON SA» до ПАТ «Компанія «Райз» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і).
Обґрунтовуючи ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що делегування права на нарахування відсотків стягувачу або державним виконавцям суперечить основним засадам правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права та забезпечує право кожного на справедливий суд. Неконкретизований апеляційною колегією Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року №4323А(і) розмір відсотків, не дозволяє визначати їх розмір компетентному органу країни, в якій вказане рішення має виконуватись, оскільки це розцінюється як втручання у відносини, врегульовані в арбітражному застереженні. А тому виконання рішення іноземного суду про стягнення грошової суми, розмір якої не визначено у цьому рішенні, має ознаки такого, що суперечить публічному порядку України.
Крім того, за наявності у рішенні іноземного арбітражу вимог про стягнення з боржника складних відсотків, точний розмір яких не визначено, за наявності у клопотанні заявника вимоги про їх стягнення, а також беручи до уваги відсутність у суду повноважень самостійно змінювати вимоги клопотання заявника чи частково його задовольняти шляхом надання дозволу на виконання рішення лише в певній частині, немає правових підстав для задоволення вказаного клопотання відповідно до підпункту b пункту 2 статті V Нью-Йоркської конвенції та частини шостої статті 396 ЦПК України.
25 жовтня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою частково задовольнив касаційну скаргу компанії «NIBULON SA» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року: скасував ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на пункт b пункту 2 статті V Нью-Йоркської конвенції (порушення публічного порядку), проте ПАТ «Компанія «Райз» на таку підставу не посилалося.
6 грудня 2017 року Апеляційний суд м. Києва ухвалою скасував ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року та постановив нову ухвалу, якою клопотання компанії «NIBULON SA» задовольнив:
- визнав і надав дозвіл на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється відповідно до висновків рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA;
- постановив, що продавець - ПАТ «Компанія «Райз» - повинно сплатити покупцеві - компанії «NIBULON SA» - 17 536 000,00 доларів США, що станом на 6 грудня 2017 року еквівалентно 476 354 918,40 грн, в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально за ставкою 4% з дати невиконання зобов'язань - 11 січня 2011 року - і до дати повного відшкодування збитків;
- порядок відшкодування арбітражних витрат, передбачений рішенням суду першого рівня, підтримується;
- постановив, що витрати на арбітраж за розгляд цієї апеляції (за виключенням витрат покупця - компанії «NIBULON SA» - на їх торгового представника) несе продавець - ПАТ «Компанія «Райз»; витрати та збори за цією апеляцією у сумі 53 594,85 фунти стерлінгів, що станом на 6 грудня 2017 року еквівалентно 1 955 901,17 грн, сплачуються продавцем - ПАТ «Компанія «Райз»;
- стягнув з ПАТ «Компанія «Райз» на користь компанії «NIBULON SA» судові витрати у розмірі 1 721,80 грн.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час звернення «NIBULON SA» з відповідним клопотанням до суду рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA № 4323А(і) від 23 травня 2014 року було остаточним для сторін і набрало законної сили. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA № 4323А(і) від 23 травня 2014 року. Підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на визнання і виконання вказаного рішення продавцем - ПАТ «Компанія «Райз» - суд не встановив.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що, вирішуючи таке клопотання, місцевий суд не уповноважений обговорювати правильність прийнятого рішення по суті чи вносити до нього будь-які зміни та помилково доповнив резолютивну частину ухвали відомостями, яких арбітражне рішення не містить, а саме: зазначив про стягнення з боржника - ПАТ «Компанія «Райз» - на користь стягувача відсотків у сумах, визначених у розрахунку, зробленому стягувачем - компанією «NIBULON SA».
14 грудня 2017 року ПАТ «Компанія «Райз» звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року та відмовити компанії «NIBULON SA» у задоволенні поданого клопотання, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення про задоволення клопотання компанії «NIBULON SA» про визнання та надання дозволу на виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA №4323А(і) від 23 травня 2014 року не відповідають правовим висновкам Верховного Суду України, висловленим при перегляді цієї справи, зокрема стосовно того, що делегування права на нарахування розміру складних відсотків стягувачу чи державному виконавцю є порушенням публічного порядку.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.
23 січня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження у справі та зупинив виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року.
5 лютого 2018 року компанія «NIBULON SA» подала відзив на касаційну скаргу, який мотивувала тим, що забезпечення примусового виконання рішення іноземного суду не суперечитиме основним засадам правосуддя в Україні. Проведення державним виконавцем розрахунку відсотків не є втручанням у відносини, врегульовані в арбітражному застереженні, та не є виходом за межі клопотання і порушенням публічного порядку. На думку стягувача, рішення іноземного суду, щодо якого подано клопотання про надання дозволу на примусове виконання, є чітким та не містить двозначності у тому, в якому розмірі боржник має сплатити відсотки на користь стягувача.
У відзиві на касаційну скаргу звертається увага Верховного Суду на наявність подібних справ, в яких національні суди не заперечили можливості визнання та надання дозволу на виконання на території України рішень міжнародного комерційного арбітражу, в яких розмір відсотків визначений не у фіксованій сумі. У жодній з цих справ суди не застосували положення Закону України «Про виконавче провадження» та статті 19 Конституції України як підставу для відмови у задоволенні клопотання стягувача про визнання і надання дозволу на виконання рішення іноземного арбітражного суду, в якому не був чітко вказаний (у фіксованій сумі) розрахунок розміру відсотків.
Аргументи відзиву компанії «NIBULON SA» на касаційну скаргу зосереджуються на тому, що правова система України допускає (не забороняє) визначення у рішенні міжнародного комерційного арбітражу відсотків у неконкретизованому (тобто, не у фіксованому) розмірі та не забороняє визначати їх розмір компетентному органу країни, в якій це рішення буде виконуватись, що не може розцінюватися як втручання у відносини, врегульовані в арбітражному застереженні, а виконання рішення іноземного суду про стягнення грошової суми, розмір якої не визначено у цьому рішенні, не може вважатися таким, що суперечить публічному порядку України.
7 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до судового розгляду.
8 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою відмовив ПАТ «Компанія «Райз» у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року.
8 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що існує виключна правова проблема, яку слід вирішити для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що справа неодноразово переглядалася в апеляційному та касаційному порядку і була предметом перегляду Верховним Судом України. Крім того, двоє суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України висловили окрему думку.
У справі спір виник, окрім іншого, стосовно того, чи може делегуватись державному виконавцю повноваження донараховувати відсотки з сум, визначених судовим рішенням, і чи не є це порушенням публічного порядку держави з огляду на положення статті 19 Конституції України. Зокрема, чи не вийде державний виконавець, здійснюючи вказане повноваження за межі його повноважень, визначених законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що Верховний Суд України в інших справах за подібних обставин застосування положень Закону України «Про виконавче провадження» ухвалював різні за змістом судові рішення.
Так, у постанові від 12 липня 2017 року у справі №6-708 цс17 Верховний Суд України зазначив, що державний виконавець вправі перевіряти, чи належним чином виконано грошове зобов'язання з урахуванням курсу іноземної валюти до національної валюти України. А у постанові від 13 вересня 2017 року у справі №6-1445 цс 17 вказав на те, що державний виконавець не наділений правом змінювати суму заборгованості, розраховану та чітко визначену у рішенні суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що застосуванню у цій справі підлягають норми глави 1 розділу VIII ЦПК України 2004 року, Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.
Крім того, ухвалені у ній судові рішення є протилежними за змістом, неодноразово скасовувались вищестоящими судовими інстанціями та стосувалися можливості стягнення складних відсотків у розмірі, що розраховується поквартально з дати невиконання зобов'язань - з 11 січня 2011 року - і до дати повного відшкодування збитків, тобто без зазначення конкретної суми складних відсотків, яка підлягає стягненню.
З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду України у подібних правовідносинах становить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
З посиланням на принцип правової визначеності Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що підставою для передачі справи Великій Палаті Верховного Суду згідно з частиною п'ятою статті 403 ЦК України є також необхідність дослідження наслідків виконання рішення іноземного суду на предмет порушення публічного порядку України.
Підпункт 11 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року передбачає, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питань, які Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає виключною правовою проблемою, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Представник компанії «NIBULON SA» у клопотаннях від 12 лютого 2018 року, від 2 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року просить здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін для надання пояснень.
Зважаючи на те, що представник компанії «NIBULON SA» не обґрунтував необхідність розгляду справи у відкритому судовому засіданні, а також враховуючи те, що аргументи сторін уже наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, які є у матеріалах справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до частини тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду як судом касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Крім того, суд повідомляє представника компанії «NIBULON SA», який у клопотаннях від 12 лютого 2018 року, від 2 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року вказує на тривалий розгляд касаційної скарги Великою Палатою Верховного Суду про рух касаційної скарги.
14 лютого 2018 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи касаційна скарга була передана судді-доповідачу Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.
26 лютого 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою задовольнила заяву про самовідвід судді Ситнік О. М., у зв'язку з тим, що остання брала участь у розгляді справи Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який ухвалою від 27 квітня 2016 року у складі колегії суддів Гвоздика П. О., Євтушенко О. І., Завгородньої І. М., Іваненко Ю. Г., Ситнік О. М. касаційну скаргу ПАТ «Компанія «Райз» відхилив, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року залишив без змін. Крім того, 12 червня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів Леванчука А. О., Ситнік О. М. і Ступак О. В. ухвалою вже задовольняв заяву судді Ситнік О. М. про самовідвід.
28 лютого 2018 року згідно з новим протоколом автоматизованого розподілу судової справи касаційна скарга була передана судді-доповідачу Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П.
13 березня 2018 року представник компанії «NIBULON SA» подав заяву про відвід судді Лященко Н. П., оскільки вона брала участь у розгляді справи Верховним Судом України, який 26 жовтня 2016 року ухвалив постанову у справі.
15 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою задовольнила заяву компанії «NIBULON SA» про відвід судді Лященко Н. П., у зв'язку з чим за розпорядженням керівника апарату від 20 березня 2018 року справа була передана на повторний автоматизований розподіл.
20 березня 2018 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи касаційна скарга була передана судді-доповідачу Великої Палати Верховного Суду Гудимі Д. А.
Відповідно до частини дванадцятої статті 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, абзацом другим частини першої статті 401, частиною першою статті 402, підпунктом 11 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
1. Прийняти до розгляду клопотання компанії «NIBULON SA» про надання дозволу на примусове виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 23 травня 2014 року за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року.
2. Відмовити компанії «NIBULON SA» у клопотаннях від 12 лютого 2018 року, від 2 березня 2018 року та від 22 березня 2018 року про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
3. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 18 квітня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
4. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. Гудима
Судді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко
С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко
В. В. БританчукЛ. І. Рогач
В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна
О. С. ЗолотніковО. С. Ткачук
О. Р. КібенкоВ. Ю. Уркевич
В. С. Князєв О. Г. Яновська