Справа № 310/9157/17
2/310/751/18
27 березня 2018 рокум. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у якому зазначила, що вона є непрацездатною особою, оскільки їй виповнилося 57 років, вона не працює, отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання як інвалід ІІІ групи в розмірі 1412 грн. Їй не вистачає грошових коштів для забезпечення первинних життєвих потреб, вона не має можливості утримувати себе, постійно хворіє, потребує додаткової матеріальної допомоги на лікування. Відповідач приходиться їй сином, але в порушення ст. 202 СК України добровільно матеріальну допомогу не надає. Вона неодноразово зверталась до нього з проханням допомогти їй фінансово, але він ігнорує її прохання. Про офіційну трудову діяльність відповідача їй нічого невідомо, але згідно статистичних даних середня заробітна плата по м. Києву за жовтень 2017 року складає 11454 грн. Просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмір 2500 грн. щомісячно, оскільки зазначена сума є справедливою для компенсації витрат, які мав би сплачувати на її утримання відповідач.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений в порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_3 (а.с.2), яка 03.08.2003 року уклала шлюб з ОСОБА_4 і їй після реєстрації шлюбу привласнено прізвище ОСОБА_4 (а.с.8).
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 приходиться відповідачу ОСОБА_2 мамою.
Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
За вимогами ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Виходячи з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом,
Таким чином, доведення потреби в матеріальній допомозі являлося процесуальним обов'язком саме позивача.
Потреба у матеріальній допомозі означає недостатність коштів, необхідних для підтримання нормальної життєдіяльності особи, а тому потреба в матеріальній допомозі має визначатися відповідно до встановленого законом прожиткового мінімуму.
За ч.1 ст. 10 СК України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Критерії визначення потреби у наданні матеріальної допомоги передбачені у ч. 4 ст. 75 СК України, відповідно до якої один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомого не є абсолютним.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01.05.2017 року розмір прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність складає 1312 грн., а з грудня 2017 року - 1373 грн.
Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність з 01.01.2018 року встановлено в розмірі 1373 грн.
За довідкою Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ групи з червня 2017 року по вересень 2017 року в розмірі 1412 грн., а з жовтня 2017 року в розмірі 1452 грн. (а.с.9).
Таким чином, судом встановлено, що розмір пенсії, яку отримувала та отримує позивач значно вище ніж показник прожиткового мінімуму в країні. Доказів, які підтверджують недостатність отримуваних грошових коштів для забезпечення життєвих потреб позивач не надала, а тому суд вважає, що позивачем не доведено її потребу в матеріальній допомозі.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не надала суду докази на підтвердження її важкого майнового стану та потреби в матеріальній допомозі на проживання, забезпечення та лікування, суд вважає, що позивач хоч і є непрацездатною особою, але матеріальне забезпечення державою достатнє для проживання та вона не потребує додаткового забезпечення.
Керуючись ст.ст. 12,81,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст. ст. 10, 75, 202, 205 СК України, п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя