Справа № 309/3680/17
Провадження № 2/309/498/18
22 лютого 2018 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання Плиска Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Ізянської сільської ради Хустського району про визнання права власності на майно колгоспного двору,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 17.06.1996 року померла його мати - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ №233194. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на житловий будинок № 17 по вул. Карпутлаш, в с.Карповтлаш, Хустського району (колишня адреса с.Іза, вул. Карпутлаш, №16). На час відкриття спадщини позивач проживав за вказаною адресою, і на даний час доглядає за будинком, обробляє прилеглу земельну ділянку, сплачує комунальні послуги. Позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. При звернені до нотаріуса з наміром оформити свої спадкові права, позивачу було роз'яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки житловий будинок зареєстровано як власність колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на житловий будинок колгоспного двору мало бути переоформлене на фізичних осіб - членів колгоспного двору, оскільки колгоспні двори припинили своє існування у зв'язку з прийняттям Закону УРСР «Про власність» від 07.02.1991 року. 20.07.1988 року виконавчим комітетом Хустської районної Ради народних депутатів було видано свідоцтво на право власності колгоспного двору на житловий будинок, яким посвідчено, що в цілому житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с.Іза, вул. Карпутлаш, №16, Хустського району дійсно належить колгоспному двору, головою якого являється ОСОБА_2. Свідоцтво зареєстровано в Хустському бюро технічної інвентаризації на праві власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2, та записане в реєстрову книгу №7, стор.196, за реєстровим №990. Просив суд постановити рішення яким визнати за ним право власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою с.Іза, вул. Карпутлаш, №16, Хустського району, Закарпатської області (зараз с.Карповтлаш, вул. Карпутлаш, №17).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Вимоги позовної заяви підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Ізянської сільської ради в судове засідання не з'явився. До суду надійшов лист за підписом сільського голови ОСОБА_3 про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечив.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази додані до позовної заяви, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_4 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 20.07.1988 року, виданого виконавчим комітетом Хустської районної ради народних депутатів, мати позивача ОСОБА_2 являлася головою колгоспного двору, №16 в с.Іза, вул. Карпутлаш, Хустського району. Згідно довідки виданої виконкомом Ізянської сільської ради від 24.11.2017 року №3839, дворогосподарство за адресою с.Іза, вул. Карпутлаш, №16 Хустського району та с.Карповтлаш, вул. Карпутлаш, №17, Хустського району, Закарпатської області являється одним дворогосподарством.
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть серії І-ФМ №233194 а/з № 22 від 17.06.1996 року, зроблений виконавчим комітетом Ізянської сільської ради Хустського району, ОСОБА_2 померла 17.06.1996 року.
Колгоспний двір припинив своє існування 15.04.1991 р. з прийняттям ЗУ «Про власність». Оскільки право власності на житловий будинок № 149 в с.Кошелево, Залом, Хустського району було зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до діючого на той час законодавства, як власність колгоспного двору, членом якого на момент припинення існування колгоспних дворів був чоловік позивачки, відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР позивачка мала набути право власності на будинок.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, доведений та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76-78,206,247,258-268 ЦПК України, ст.ст. 328,346,392, 1216,1217,1218,1221, 1268, ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що припинило чинність свідоцтво про право власності на житловий будинок розташований в с. Іза, вул. Карпутлаш № 16, Хустського району, Закарпатської області (зараз с. Карповтлаш, вул. Карпутлаш, №17) видане виконавчим комітетом Хустської районної ради народних депутатів від 20 липня 1988 року на майно колгоспного двору, головою якого являлася ОСОБА_2, у зв'язку з припиненням існування колгоспних дворів.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцем с. Іза, вул. Центральна № 122, Хустського району, Закарпатської області право власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою с. Карповтлаш, вул. Карпутлаш, №17, Хустського району, Закарпатської області, після смерті матері - ОСОБА_2, яка померла, 17.06.1996 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: підпис ОСОБА_5
З оригіналом вірно:
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_5Д