Справа № 297/1606/17
11.10.2017 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційного провадження № 11-сс/777/446/17 за апеляційною скаргою прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.07.2017 про часткове задоволення погодженого прокурором клопотання слідчого - застосування щодо підозрюваного за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 від 21.07.2017 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підозрюваного за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гребінки Васильківського району Київської області, мешканця АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він 22.05.2017, з 23:25 по 23:50, на території ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 , демонтувавши віконну раму великого банкетного залу ресторану, проник всередину, звідки зі складського приміщення таємно викрав: 4 пачки соків «Rich» ємкістю 1 л, загальною вартістю 82 грн, 3 пляшки горілки «Nemiroff» (чорна) ємкістю 0,5 л, загальною вартістю 210 грн, 8 пляшок горілки «Воздух» ємкістю 0,5 л, загальною вартістю 558,24 грн, 1 пляшку горілки «Козацька Рада» ємкістю 0,5 л, вартістю 69,78 грн, спричинивши ФОП ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 920,02 грн.
Обставини вчинення злочину підтверджуються: протоколами: 1) допиту: потерпілої ОСОБА_9 та свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 2) пред'явлення особи для впізнання потерпілою ОСОБА_9 , а також допитом підозрюваного ОСОБА_6 , в ході якого встановлено усі обставини вчинення передбаченого ч.3 ст.185 КК України злочину.
08.06.2017 ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12017070060000388 від 23.05.2017 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.п. 7-8,9).
Слідчий звернувся до місцевого суду з відповідним клопотанням, яке обґрунтував тим, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, не одружений, постійного місця роботи не має, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Тому слідчий вважає, що інший, менш суворий ніж тримання під вартою, запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді, при вирішенні ним питання про часткове задоволення клопотання слідчого враховано наявність обґрунтованої підозри, яка, однак, не є підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою - позбавлення волі особи,- рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (п.80).
З наведених підстав слідчим суддею застосовано запобіжний захід, однак менш суворий ніж тримання під вартою - домашній арешт.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати постановлену щодо ОСОБА_6 вказану ухвалу слідчого судді від 24.07.2017 і постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що слідчий суддя місцевого суду не врахував сімейний стан підозрюваного - не одружений та на утриманні малолітніх дітей не має, що надає йому (підозрюваному) можливості порушити процесуальні обов'язки, покладені на нього після застосування запобіжного заходу; також останній є мешканцем іншої області.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи: прокурора на підтримання апеляційної скарги з наведених у ній обставин, підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечив проти апеляційної скарги прокурора, посилаючись на обґрунтованість оскарженої ухвали слідчого судді - він виконує застосований до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, обговоривши доводи сторін та вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу слідчий суддя правильно встановив, що надані слідчим докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що стверджується матеріалами провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик можливого переховування підозрюваного ОСОБА_6 від досудового розслідування та суду.
Слідчим та прокурором не доведено того, що підозрюваному ОСОБА_6 неможливо застосувати менш суворий ніж тримання під вартою запобіжний захід.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, оцінивши обставину можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано застосував у відношенні ОСОБА_6 менш суворий ніж цей винятковий запобіжний захід - домашній арешт для запобігання наведеному вище ризику, зазначеному у клопотанні слідчого.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого, у разі доведеності його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років.
Лише дана обставина, на яку також посилається у своєму клопотанні слідчий, не може бути підставою для застосування у відношенні ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідно до ч.1 ст.183 КПК України є винятковим.
Повідомлення в апеляційному суді сторони захисту про те, що при запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний виконував свої процесуальні обов'язки, не спростовуються жодним доказом.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що проживання в іншій області ОСОБА_6 , який не має на утриманні дітей, може вплинути на виконання цим підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, не можна приймати до уваги, оскільки є лише припущенням.
З рішення Європейського суду з прав людини «Москаленко проти України» від 20.05.2010 вбачається, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тримання особи під вартою, в тому числі коли таке є тривалим, інакше це буде порушенням п.3 ст.5 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»; органи державної влади додатково до обґрунтованої підозри щодо заявника посилалися в основному на три підстави: 1) тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався; 2) суворість покарання, яке йому могло бути призначено і 3) необхідність забезпечити належний хід провадження, враховуючи ризик того, що заявник міг переховуватися від слідства і суду та примусити свідків давати неправдиві показання.
Щодо ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання Суд зазначає, що у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин, на підставі яких вони дійшли такого висновку.
В даному випадку слідчий суддя обґрунтовано застосував у відношенні ОСОБА_6 альтернативний, менш суворий ніж тримання під вартою запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що оскаржена ухвала слідчого судді про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту від 24.07.2017 є законна та ґрунтується на матеріалах провадження.
Керуючись ст.ст. 404, 407 ч.3, 418,419,422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постановлену щодо підозрюваного ОСОБА_6 ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.07.2017 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ч.4 ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: