номер апеляційного провадження 22 - ц/ 796/446/2018
01 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційний суд міста Києва в складі:
судді -доповідача: Білич І.М.
суддів: Болотова Є.В., Шахової О.В.
при секретарі: Довгопола А.В.
за участю: представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року
у справі № 756/477/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позивач звертаючись у січні 2017 року до суду з вищевказаним позовом ставив питання з урахуванням положень ст.ст. 526, 610, 630 ЦК України, ст. 20 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 39550,78 гривень, 273 гривень - 3 % річних, 1171,10 гривень - інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 з 13.02.2012 року є власником квартири за АДРЕСА_1. Між відповідачем та ТОВ «Експлуатаційна компанія» 03.04.2013 року укладено комплексний договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого виконавець здійснює обслуговування будинку та прибудинкової території, надає житлово-комунальні послуги, передбачені умовами договору, в той час як споживач зобов'язався оплачувати такі послуги. Згідно Розпорядження Оболонської районної у місті Києві адміністрації від 17.07.2009 року № 514 ТОВ «Експлуатаційна компанія» є балансоутримувачем будинку, в якому розташована квартира відповідача. У відповідності до п. 5 договору № 00002814 від 03.04.2013 року оплати послуг вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання по оплаті комунальних послуг за вищевказаним договором заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Експлуатаційна компанія» у період з лютого 2012 року (початок виникнення заборговності) по листопад 2016 склала 39550,78 гривень.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року позов було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» 39550,78 гривень.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог позову - відмовлено.
Не погоджуючись із рішення суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити в повному обсязі.
Позивач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання 01 березня 2018 року не з'явився, раніше надані заперечення та пояснення по апеляційній скарзі підтримував.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача в силу вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково суд першої інтонації виходив з того, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу. Споживач зобов'язаний зокрема укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово - комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Також судом вказувалося, що посилання відповідача на розірвання договору №00002814 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території є безпідставними, оскільки послуги відповідачу були надані та відповідно повинні бути ним оплачені. Таким чином, враховуючи, що відповідні послуги відповідачу надавалися, він зобов'язаний їх оплатити, то з нього підлягає стягненню заборгованість у розмірі 39550,78 гривень.
У той же час, суд вважав, що положення ст. 625 ЦК України на відносини між сторонами не розповсюджуються, а тому в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач вказував на те, що судом не було взято до уваги те, що ТОВ «Експлуатаційна компанія» є неналежним позивачем у даній справі. Виходячи з того, що договорів про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення, про користування електричною енергією між позивачем та ТОВ «Експлуатаційна компанія» укладено не було, оскільки відповідач уклав вказані договори із ПАТ « Київенерго », ПрАТ «АК « Київводоканал ». А між сторонами було укладено договір № 00002814 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 3 квітня 2013 року.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Так, при зверненні до суду з позовом ТОВ «Експлуатаційна компанія» зазначала, що відповідач допустив заборгованість зі сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території, опалення та електроенергії за період з лютого 2012 року по вересень 2014 року - 16215 гривень (нараховано 30112,28 гривень, сплачено - 13897,28 гривень.
Крім того, за період жовтень 2014 року по листопад 2016 року за відповідачем значиться заборгованість зі сплати витрат на утримання будинку та прибудинкової території, опалення та електроенергії у розмірі 23335,80 гривень (нараховано 37421,14 гривень, сплачено 14085,36 гривень).
При цьому слід зазначити, що з червня 2015 року відповідачу нараховувалася лише щомісячна плата надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки відповідачем укладено прямі договору з ПАТ «Київенерго».
Відтак, дії позивача повністю узгоджувалися з нормами діючого законодавства та відповідали фактичним обставинам справи.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною першою ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Ураховуючи, що відповідач є власником квартири та користується житлово -комунальними послугами, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність у нього обов'язку здійснювати оплату наданих йому житлово - комунальних послуг на користь позивача в межах заявленого строку.
Доводами апеляційної скарги є також те, що позивачем безпідставно не було враховані кошти, які він ( відповідач) сплачував по рахунку що був доведений до відома мешканців як інформаційний лист у їхньому будинку та вказував про зміну реквізитів рахунку ( а.с. 148).
Позивач заперечуючи щодо доводів відповідача надавав до суду відомості про рахунки товариства на які здійснюються зарахування коштів по сплаті житлово -комунальних послуг. Реквізитів рахунку про який вказує відповідач їх товариство не має.
У ході апеляційного розгляду справи відповідачем були надані квитанції на підтвердження сплати ним послуг за надані житлово - комунальні послуги, які не були враховані позивачем з підстав того, що вони не сплачувались на рахунок позивача.
При цьому ним також було надано до суду відповідь Комунального підприємства „ Головний інформаційно - обчислювальний центр" КП ГІОЦ, згідно до якого між КП ГІОЦ та ТОВ „Експлуатаційна компанія" було укладено договір, відповідно до умов якого, їх підприємство надавало замовнику інформаційно - обчислювальні послуги з оброблення та розподілу платежів від споживачів, здійснювало - інформаційно - технічне супроводження програмно - апаратного комплексу в частині нарахування платежів та забезпечення статутної діяльності замовника, а також здійснювало виготовлення рахунків на сплату житлово - комунальних послуг та інших платежів, згідно інформації, наданої замовником.
КП ГІОЦ надавало такі послуги замовнику у період з липня 2013 року по липень 2016 року.
Таким чином, КП ГІОЦ, на виконання договірних зобов'язань, починаючи з розрахункового періоду в зазначений вище період здійснювало формування та друк рахунків за адресою; АДРЕСА_1 на замовлення ТОВ „Експлуатаційна компанія" із зазначенням загальноміського ( транзитного) розподільчого рахунку р/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ „Хрещатик" МФО 300670 ЄДРПОУ 04013755.
Надані в ході апеляційного розгляду квитанції свідчать про те, що відповідачем в оспорюваний період здійснювалася оплата наданих послуг на зазначені вище розрахунки КП ГІОЦ, які не враховувалися позивачем при визначенні суми заборгованості ( а.с. 149 - 160).
Відтак, сплату відповідачем коштів ( заборгованості за житлово -комунальні послуги) на рахунок КП ГІОЦ (комунальне підприємство „Головний інформаційний обчислювальний центр") не можна вважати безпідставним. КП ГІОЦ здійснює лише надання інформаційно - обчислювальних послуг для підприємств, установ та організацій житлово -комунальної сфери, не є розпорядником отриманих коштів з оплати житлово -комунальних послуг, а лише розподіляє їх між виконавцями та виробниками таких послуг.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин підлягають до зарахування у рахунок погашення заборгованості кошти внесені по квитанціям наданих відповідачем на підтвердження оплати заборгованості за житлово - комунальні послуги за період з 05.06.2013 року по 27.11.2015 року на рахунок КП ГІОЦ:
- квитанція № 2723 -7 від 07.07.2015 року - 3899, 04 гривни ( за утримання будинку і прибудинкової території)
- квитанція № 3771 -11 від 27.11.2015 року -2599,36 гривень ( за утримання будинку і прибудинкової території);
- квитанція № 295 -2 від 27.02.2015 року - 3997,85 гривень ( оплата опалення, гаряча вода, електропостачання);
- квитанція № 3304 -11 від 28.11.2014 року - 2139,47 гривень - оплата за опалення
- квитанція № 1075 -7 від 07 .07.2014 року - 2372, 68 гривень - оплата за електропостачання, гарячу воду , опалення);
- квитанція № 372 -3 від 28 березня 2014 року - 1604, 18 гривень - оплата за опалення;
- квитанція № 3111 -11 від 07.11.2013 року - 2224, 48 гривень - оплата за опалення та електроенергію
- квитанція № 1975 -6 від 05.06.2013 року - 4645,72 - оплата заборгованості за опалення постачання гарячої води;
- квитанція № 3039 -9 від 09.09.2015 року - 3249, 20 гривень - оплата за утримання будинку та прибудинкової території;
- квитанція № 1843 -6 від 05.06.2015 року - 4977, 98 гривень - оплата заборгованості за опалення та електроенергію, гарячу воду за 01, 02, 03, 04. 2015 року.
У зв'язку з вищевикладеним судове рішення підлягає зміні шляхом зменшення суми визначеної судом першої інстанції заборгованості за житлово - комунальні послуги з 39550, 78 гривень до 6840, 85 гривень.
У іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 372, 376, 381 - 383, 384, 387 ЦПК України, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - У111, п. 8 розділу Х111 «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147 - У11 від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року змінити шляхом зменшення розміру суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційна компанія" з 39550, 78 гривень до 6840, 85 гривень.
У іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року залишити без змін.
Постанованабирає законної сили з моменту її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2018 року.
Суддя - доповідач:
Судді: