Постанова
Іменем України
29 березня 2018 року
м. Київ
справа № 708/393/16-к
провадження №51-2427 км 18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250000000324, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Нобоків Городищенського району Черкаської області, проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленнями права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.
Прийняте рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду директора Черкаського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а також будучи головою регіональної комісії Черкаського відділення Укрдержфонду щодо визначення переліку фермерських господарств, що претендують на одержання фінансової підтримки, у період часу з серпня по 09 жовтня 2015 року, використовуючи надане йому службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів під час усних бесід неодноразово, в тому числі, перебуваючи 04 вересня 2015 року приблизно о 12.00 год. та 09 жовтня 2015 року приблизно о 11.05 год. поблизу нотаріальної контори на вул. Б. Хмельницького, 3 у м. Чигирині, висловлював голові фермерського господарства «АРТ-2014» ОСОБА_8 прохання надати третім особам, під якими мав на увазі керівників Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 09 жовтня 2015 року становило 2 129,92 грн., за його сприяння в позитивному та безперешкодному вирішенню питання щодо прийому та реєстрації документів, поданих фермерським господарством «АРТ-2014» на конкурс по наданню фінансової підтримки, а також реєстрацію та включення вказаного господарства до реєстру фермерських господарств, що претендують на одержання фінансової підтримки, що вподальшому стало підставою для участі фермерського господарства «АРТ-2014» у проведенні конкурсного відбору та надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі для провадження виробничої діяльності.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що по відношенню до конкретних дій, вчинення яких йому поставлено в провину, він не мав статусу службової особи, а тому положення ч. 1 ст. 368 КК щодо нього застосовані неправильно. Всупереч приписам ст. 419 КПК вказані доводи не були перевірені судом апеляційної інстанції, який без зазначення в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує, що при обранні ОСОБА_6 міри примусу суд неправильно застосував положення ст. 50, ст. 65 КК у результаті чого призначив засудженому покарання, яке є явно несправедливим через м'якість. Відповідні доводи прокурора не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який без достатніх на те підстав погодився з висновками місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Засуджений ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких вказав на відсутність у своїх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, та просив залишити апеляційну скаргу прокурора в частині м'якості призначеного покарання без задоволення.
В судовому засіданні касаційної інстанції засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишивши без задоволення апеляцію ОСОБА_6 в частині встановлених місцевим судом обставин, дослідивши докази в порядку ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 368 КК кваліфіковані правильно.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд поклав показання свідка ОСОБА_8 , дані матеріалів проведення негласних слідчих дій та інші документи. Як повідомив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , під час зустрічей зі ОСОБА_6 останній неодноразово наголошував на необхідності передачі коштів в сумі 100 доларів США в якості подяки за вирішення питання про надання фінансової допомоги фермерському господарству. Такі показання свідка підтверджуються іншими доказами, в тому числі даними протоколів проведення негласних слідчих дій, розсекреченими в установленому порядку.
Згідно Положення Черкаського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 13 грудня 2006 року, директор відділення несе повну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності відділення, зокрема, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, несе відповідальність за своєчасність повернення фермерськими господарствами фінансової допомоги до державного бюджету, вносить пропозиції про щорічну потребу розміру асигнувань відділення для фінансування фермерських господарств регіону, організовує прийом та попередній розгляд документів, поданих фермерськими господарствами для одержання фінансової підтримки, очолює та організовує роботу конкурсної комісії відділення по наданню фінансової підтримки фермерським господарствам. Крім того, як видно з матеріалів справи, договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству «АРТ-2014» від 20 серпня 2015 року та договір застави від 09 жовтня 2015 року від імені Черкаського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств підписано директором ОСОБА_6 . У зв'язку з цим, доводи засудженого про те, що він не був наділений організаційно-розпорядчими функціями по відношенню до отримання фермерським господарством «АРТ-2014» фінансової допомоги на поворотній основі є безпідставними.
Кримінальна відповідальність за ст. 368 КК настає незалежно від того чи прохання про передачу неправомірної вимоги службовою особою висловлено до, або після вчинення дій, обумовлених передачею такої вигоди, а тому доводи касаційної скарги засудженого у цій частині також є неспроможними.
Таким чином, безпосередньо дослідивши докази у справі, надавши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК - висловлення службовою особою прохання надати неправомірну вигоду для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Покарання засудженому призначене з дотриманням вимог ст. 50, ст. 65 КК. Суд належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, котрий до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, його вік, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а тому призначив покарання у межах санкції ч. 1 ст. 368 КК у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленнями права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки. На думку колегії суддів, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і у касаційній скарзі прокурора.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, повторно дослідивши докази в порядку ст. 404 КПК, апеляційний суд надав належну оцінку апеляційним доводам засудженого та прокурора, які є аналогічними доводам їх касаційних скарг, та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
За таких обставин, касаційні скарги засудженого та прокурора не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3