Постанова
Іменем України
28 березня 2018 року
м. Київ
справа № 505/2931/15-ц
провадження № 61-8736св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,
учасники справи:
позивач - торгово-виробниче приватне підприємство «Маяк»,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області, у складі головуючого судді Фабіжевського С. А., від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Парапана В. Ф., Громіка Р. Д., від 31 серпня 2016 року,
У липні 2015 року торгово-виробниче приватне підприємство «Маяк» (далі - ТВПП «Маяк») подало позовну заяву до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року позивач надав в оренду ОСОБА_3 місце НОМЕР_1 на території ринку для здійснення торгівлі, натомість ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату за орендне місце у розмірі 1 тис. грн. Разом з цим, пунктом 1.3 укладеного договору передбачено, що орендна плата сплачується з першого по третє число місяця за попередній місяць, незалежно від результатів підприємницької діяльності. Продовжуючи використовувати орендне місце, відповідач останню орендну плату провів у 2014 році, і з 04 січня 2015 року за останнім рахується заборгованість з орендної плати на суму 11 тис. грн. Позивачем було направлено ОСОБА_3 низку претензій з вимогою погасити заборгованість та попередженням про можливі наслідки у разі недотримання умов договору, однак відповіді на вказані претензії не надійшло.
Уточнивши позовні вимоги ТВПП «Маяк» просило суд стягнути із ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати у сумі 21 тис. грн та суму інфляційного збільшення боргу, яка станом на 01 листопада 2015 року складає 4 414 грн., а також зобов'язати ОСОБА_3 виконати пункт 2.6 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року шляхом звільнення місця НОМЕР_1 і вивезення контейнера за межі території ТВПП «Маяк».
17 грудня 2015 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області задоволено позовні вимоги ТВПП «Маяк». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТВПП «Маяк» суму боргу за договором оренди у розмірі 21 тис. грн, інфляційне збільшення у розмірі 4 414 грн. Зобов'язано ОСОБА_3 виконати пункт 2.6 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року шляхом звільнення місця НОМЕР_1 розташування контейнера за межі території ТВПП «Маяк». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, щодоговірні зобов'язання щодо щомісячного перерахування на користь орендодавця орендних платежів відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем, яка підлягає стягненню. Врахувавши невиконані претензії позивача щодо демонтажу контейнеру з місця НОМЕР_1 на території ТВПП «Маяк», суд зобов'язав відповідача виконати пункт 2.6 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року.
31 серпня 2016 року ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
У вересні 2016 року ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2016 року.
30 листопада 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
11 січня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ТВПП «Маяк» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
14 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу Синельникову Є. В.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТВПП «Маяк» у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що районний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи та дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТВПП «Маяк». При перегляді справи в апеляційному порядку не було враховано, що справу було розглянуто без його участі, районним судом не здійснено його виклик до суду через оголошення у пресі. Крім того, не враховано, що він з 09 грудня 2014 року по 29 квітня 2016 року виконував службові обов'язки у зоні АТО і у цей період не здійснював підприємницьку діяльність, а також не прийнято до уваги те, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 31 грудня 2014 року. Посилаючись на положення частини шостої статті 762 ЦК, за якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, та враховуючи його перебування у зоні АТО, просив відмовити ТВПП «Маяк» у задоволенні позовних вимог.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судами встановлено, що відповідно до договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року ТВПП «Маяк» надало в оренду СПД ОСОБА_3 місце НОМЕР_1 на території ринку для здійснення торгівлі, натомість ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату за орендне місце в розмірі 1 тис. грн. Вказаний договір є аналогічним попереднім договорам, що укладались між сторонами. Починаючи з 1999 року, відповідач прийняв в орендне користування вищезазначене місце, де установив контейнер, пристосований для зберігання та торгівлі промисловими товарами, та здійснював торгівлю, а також сплачував орендну плату, визначену щорічними договорами оренди.
У 2014 році відповідач сплатив суму щомісячної орендної плати за січень 2014 року, однак надалі припинив оплату щомісячних платежів, при цьому продовжує використовувати орендне місце.
Станом на 01 листопада 2015 року за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 21 тис. грн, а також інфляційні, які складають 4 414 грн.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (2004 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом положень частини першої статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 ЦК України).
Згідно вимог частин першої, п'ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1.2 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року передбачено, що орендна плата встановлена у розмірі 1 тис. грн щомісячно і може бути переглянута у випадку зміни курсу долара на Українській міжбанківській валютній біржі.
Згідно пункту 1.3 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року орендна плата сплачується з першого по третє число місяця за попередній місяць, незалежно від результатів підприємницької діяльності.
Положеннями пунктів 4.1-4.3 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2014 року, але договір може бути розірваний достроково у випадку невиконання однією із сторін своїх обов'язків. У випадку розірвання договору друга сторона повинна бути попереджена про це не менш, ніж за 15 днів.
Згідно статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.
У листопаді 2014 року та лютому 2015 року ТВПП «Маяк» направляло на адресу ОСОБА_3 претензії щодо невиконання договірних зобов'язань, в яких зокрема попереджало про наявність заборгованості, розірвання договору оренди у односторонньому порядку, демонтаж контейнера та звільнення торговельного місця (а.с. 12-17).
Вказані претензії відповідачем залишено без відповіді.
У претензії від 12 лютого 2015 року орендодавець, фактично реалізуючи своє право на відмову від договору оренди, передбачене статтею 782 ЦК України, просив орендаря звільнити місце НОМЕР_1 на території ринку.
Відповідно до пункту 2.6 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року у разі припинення дії договору орендар зобов'язаний прибрати свій контейнер з території ринку протягом трьох днів після розірвання договору.
Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам договору оренди та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, а також врахувавши, що відповідач продовжив користуватись орендованим місцем після закінчення строку дії договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з останнього суми заборгованості, яка виникла перед позивачем, а також про зобов'язання відповідача виконати пункт 2.6 договору оренди № 26 від 03 січня 2014 року шляхом звільнення місця НОМЕР_1 від контейнера, вивезення його за межі території ТВПП «Маяк».
Судом касаційної інстанції відхиляються доводи заявника щодо нездійснення повідомлення районним судом заявника про час і місце слухання справи через оголошення у пресі, оскільки за правилами частини дев'ятої статті 74 ЦПК, 2004 року, таке право суду обумовлювалось лише у випадку, коли місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме. Відповідно до довідкового листа (а. с. 59) ОСОБА_3 03 грудня 2015 року направлено судову повістку рекомендованим листом про виклик на 17 грудня 2015 року. ОСОБА_3 та його представник приймали участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції і мали можливість реалізувати свої процесуальні права.
Посилання заявника на те, що він з 09 грудня 2014 року по 29 квітня 2016 року виконував службові обов'язки у зоні АТО і у цей період не здійснював підприємницьку діяльність, не можуть бути підставою для звільнення від виконання умов договору оренди.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і на законність судових рішень не впливають.
За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 31 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
СуддіО. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк