Ухвала
Іменем України
29 березня 2018 року
м. Київ
справа № 127/5522/17
провадження № 61-14686ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, головуючого судді Ан О. В., від 07 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В., від 16 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,
У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Позовна заява мотивована тим, що з 25 квітня 1998 року по 08 жовтня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народилось дві доньки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з матір'ю та перебувають на її утриманні. ОСОБА_4 сплачував аліменти на утримання ОСОБА_6 до досягнення нею повноліття, однак на даний час остання навчається на першому курсі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка на денній формі навчання, на контрактній основі, а відповідач не надає матеріальної допомоги на її утримання, хоча має таку можливість.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_6, яка продовжує навчання у розмірі 3 500 грн до закінчення нею навчання.
07 грудня 2017 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти у розпорядження ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи з 15 березня 2017 року і до закінчення навчання - 30 червня 2020 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_6 двадцяти трьох років. Рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області змінено рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року. Визначено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 у розпорядження ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 1 000 грн щомісячно. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
01 березня 2018 року ОСОБА_4 було подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року.
16 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
22 березня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи. Заявник вважає, що суди вийшли за межі заявлених позовних вимог, так як позивач не ставила вимог про стягнення аліментів на утримання дитини щомісячно, судами не враховано що він не має реальної можливості надавати матеріальну допомогу доньці у зв'язку із її навчанням, у зв'язку з тяжким матеріальним станом та незадовільним станом здоров'я.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегії суддів дійшла наступного висновку.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з батька аліментів на повнолітню дитину на час навчання.
За правилами частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Пред'являючи позов, позивач зазначала, що їх донька - ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги батька, посилаючись зокрема на витрати, пов'язанні з навчанням, харчуванням, проживанням та витрати на проїзд додому.
Встановивши, що ОСОБА_6 досягнула повноліття, продовжує навчання у вищому навчальному закладі, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу доньці на період її навчання.
Визначаючи розмір аліментів у сумі 1000,00 грн щомісячно, апеляційний суд правильно врахував, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу доньці саме у такому розмірі, вважаючи цю суму обґрунтованою, достатньою та такою, що відповідає потребам дитини.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається неправильного застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не викликають розумних сумнівів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаних норм матеріального права та їх тлумачення судами.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
С. Ф. Хопта