Справа № 133/474/15-ц
Провадження № 22-ц/772/3/2018
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В. Л.
Доповідач:Денишенко Т. О.
29 березня 2018 рокуСправа № 133/474/15-цм. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду:
судді-доповідача Денишенко Т.О.,
суддів Берегового О.Ю., Матківської М.В.,
за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., представника скаржника, позивача-відповідача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» Роя В.Л., представника скаржника, відповідача-позивача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позо-вом
Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до
ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості,
за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акці-онерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору,
за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товарис-тва комерційного банку «Приватбанк» Гриня Костянтина Андрійовича, ОСОБА_4 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 листопада 2015 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Козятині Вінницької області під головуванням судді Сєчко В.Л.,
25 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк» ) звернулося у Козятинський міськрайонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_6 про стяг-нення кредитної заборгованості, посилаючись на наступні обставини. 10 червня 2008 року сторони у справі уклали кредитний договір № VIKWGA0000000735, на підставі якого відповідач отримав кредит в сумі 26055,00 доларів США на строк до 10 червня 2018 року у вигляді непоновлювальної лінії зі сплатою від-сотків у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості. Відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків, інших платежів згідно з умовами договору належним чином не виконував, через що у позивача виникло право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Станом на 06 лютого 2015 року у ОСОБА_6 утворилася заборгованість у сумі 69186,14 доларів США, яка складається з: 22606,26 доларів США - забор-гованість за кредитом, 13394,25 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2961,23 долар США - заборгованість з комісії, 26919,53 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання договірних зобов'я-зань, 10,81 доларів США - штраф ( фіксована частина ), 3294,06 долари США - штраф ( процентна складова ). Вказану заборгованість, яка за курсом 23,13 від-повідно до службового розпорядження НБУ від 06 лютого 2015 року становить 1600275,46 гривень, банк просив на свою користь стягнути з відповідача ( т. 1, а. с. 2-3 ).
05 червня 2015 року ОСОБА_6 звернувся у суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору частково недій-сним, а саме стосовно відповідальності позичальника, встановленої підпунк-тами 5.3, 6.4 кредитного договору від 10 червня 2008 року № VIKWGA0000000735, щодо сплати штрафу в сумі 250 гривень + 5% від суми позову при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошо-вих зобов'язань, передбачених кредитним договором більше, ніж на 30 днів. У зустрічному позові зазначено, що підпунктом 8.1 кредитного договору, графі-ком погашення кредиту (додаток № 2 до договору), який є невід'ємною части-ною договору, встановлені строки внесення платежів по кредиту і відсотках, а також строки погашення заборгованості з визначенням періоду сплати з 3 по 8 число кожного місяця. Підпунктом 8.4 договору встановлено, що за порушення зобов'язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
Оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідаль-ності, а не окремими видами штрафних санкцій, то положення підпунктів 5.3, 6.4 кредитного договору суперечать статті 61 Конституції України як встанов-лення подвійної відповідальності за одне й те ж порушення, тому в цій частині кредитний договір має бути визнаний судом недійсним ( т. 1, а. с. 50-52 ).
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 чер-вня 2015 року справа за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ «При-ватбанк» про визнання кредитного договору частково недійсним об'єднана в одне провадження зі справою за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1, а. с. 59 ).
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 ли-стопада 2015 рокупервісний позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволений частко-во. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгова-ність за договором від 10 червня 2008 року № VIKWGA0000000735 станом на 06 лютого 2015 року по тілу кредиту в сумі 7776,29 доларів США, що еквіва-лентно 176941,70 гривні, заборгованість по процентах за користування креди-том в сумі 12968,40 доларів США, що еквівалентно 295082,97 гривням, по сплаті комісії - 2961,23 долар США, що еквівалентно 67379,83 гривням, пеню у розмірі 200 тисяч гривень. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволений пов-ністю. Визнані недійсними підпункти 5.3, 6.4 кредитного договору від 10 черв-ня 2008 року № VIKWGA0000000735, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_6, в частині відповідальності позичальника, а саме, де зазначе-но, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошо-вих зобов'язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, по-зичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 250,00 гривень + 5% від суми позову. Вирішено питання розподілу судових витрат у справі ( т.1, а. с. 97- 99 ).
Не погоджуючись з ухваленим 10 листопада 2015 року рішенням суду пер-шої інстанції, його оскаржують обидві сторони у справі. Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Гринь К.А. посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ухвалення рішення за невідповід-ності висновків обставинам справи, чинному законодавству; просить оскаржу-ване рішення в частині відмови у стягненні суми заборгованості, задоволенні зустрічного позову - скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову банку у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову ( т. 1, а. с. 107-110 ).
Відповідач-позивач ОСОБА_6 посилається на порушення судом норм процесуального права, не з'ясування обставин, що мають значення для прий-няття рішення за позовом банку, не доведення останнім обставин, на які він по-силався в обгрунтування своїх вимог. ОСОБА_6 у скарзі на судове рішен-ня просить останнє скасувати в частині стягнення з нього на користь банку за-боргованості з відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12967,40 доларів США, що еквівалентно 295082,97 гривням, та пені в сумі 200 тисяч гривень; в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції скаржник просить залишити без змін ( т. 1, а. с. 124-127 ).
Відзиви на взаємні апеляційні скарги не подані.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здій-снюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційні скарги представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що апеляційна скарга представника банку підлягає частковому задоволен-ню, апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимо-гам, воно є помилковим, таким, що суперечить фактичним обставинам справи, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
У розвиток норм статей 213, 214, 263, 264 ЦПК України 2004 року ( тепер статті 263, 264 ЦПК України ) Пленум Верховного Суду України у пункті 2 По-станови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивіль-ного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід-носин відповідно до статті 8 ЦПК України в редакції 2004 року, а також пра-вильно витлумачив ці норми. Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і до-пустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішен-ня містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що 10 червня 2008 року сторони у справі уклали кредитний договір № VIKWGA0000000735, на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 26055,00 доларів США з кін-цевим терміном повернення до 10 червня 2018 року у вигляді непоновлюваль-ної лінії зі сплатою відсотків у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгова-ності. Відповідно до графіка погашення кредиту, що є додатком до договору між банком і позичальником, щомісячний платіж ОСОБА_6 становить 492,26 долари США. Пунктами 5.3, 6.4 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зо-бов'язань, передбачених дійсним правочином, більше ніж на 30 днів, позичаль-ник повинен сплатити банку штраф у розмірі 250,00 гривень + 5% від суми позову.
Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем як додаток до позовної заяви та повторно на вимогу суду першої інстанції, станом на 06 лютого 2015 року у ОСОБА_6 має місце заборгованість у сумі 69186,14 доларів США, що за курсом 23,13 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 лютого 2015 року становить 1600275,46 гривень, та яка складається з: 22606,26 доларів США, що за вказаним курсом становить 522882,80 гривні - заборгованість за кредитом, 13394,25 доларів США, що еквівалентно 309809,00 гривням - заборгованість по процентах за користування кредитом, 2961,23 до-лар США, що еквівалентно 68493,25 гривням - заборгованість з комісії, 26919,53 доларів США, що еквівалентно 622648,73 гривням - пеня за несвоєчас-ність виконання договірних зобов'язань, 10,81 доларів США, що еквівалентно 250,00 гривням - штраф ( фіксована частина ), 3294,06 долари США, що еквіва-лентно 76191,60 гривні - штраф ( процентна складова ).
Частково задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції зазначив, що згідно підпункту 5.5 кредитного договору термін позовної давно-сті по вимогах щодо стягнення кредиту, відсотків за користування ним, винаго-роди, неустойки ( пені, штрафів ) встановлений сторонами тривалістю у п'ять років. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, що випливають з пору-шення боржником умов договору ( графіка погашення кредиту ), про погашен-ня боргу частинами ( щомісячними платежами ) починається стосовно кожної окремо частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у та-ких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Керуючись статтями 261, 267 ЦК України, враховуючи заяву представника боржника про застосування строку позовної давності до вимог банку, суд пер-шої інстанції зазначив, що вимога банку про стягнення з ОСОБА_6 основної суми кредиту за період з серпня 2008 року по лютий 2010 року задово-ленню не підлягає у зв'язку з пропуском строку позовної давності. При цьому суд наводить у рішенні власний розрахунок сум, які підлягають стягненню з боржника, який не обгрунтований в установленому порядку, не є прозорим. При цьому суд зазначає, що як похідні від основної вимоги не підлягають задо-воленню й додаткові вимоги, якими є неустойка у вигляді пені, штрафів. Поси-лаючись на еквівалентність пені сумі у 582352,22 гривні, необхідність її стяг-нення за три роки загальної позовної давності, суд зменшив розмір пені, стяг-нутої з ОСОБА_6 на користь банку, до 200 тисяч гривень з метою при-рівняння її розміру до суми збитків та у зв'язку з наявністю інших обставин, що мають істотне значення, а саме тяжкого матеріального становища відповідача-позивача, що свідчить про відсутність у нього можливості виплатити виниклу заборгованість.
Задовольняючи у повному обсязі зустрічний позов ОСОБА_6, ви-знаючи недійсними підпункти 5.3, 6.4 кредитного договору, суд першої інстан-ції зазначив, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідально-сті, тому одночасне їх застосування за порушення строків виконання зобов'я-зань за укладеним договором є подвійною відповідальністю за одне й теж пору-шення.
Погодитися з висновками суду першої інстанції не можна, вони є помилко-вими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що склалися і мають місце між сто-ронами у справі, підхід суду до ситуації не можна визнати ані законним, ані справедливим.
Оскаржуючи судове рішення від 10 листопада 2015 року, представник ПАТ КБ «Приватбанк» Гринь К.А., посилаючись на норми процесуального права, ЦК України, зазначає, що оскільки кредитний довір укладений сторонами у справі 10 червня 2008 року, то строк звернення з позовом ОСОБА_6 про визнання правочину частково недійсним закінчився 10 червня 2011 року. Од-нак, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що до ухвалення оскаржувано-го судового рішення представником банку не подавалася суду заява про засто-сування строку позовної давності до зустрічної вимоги відповідача-позивача.
Крім цього, скаржник в особі представника банку в апеляційній скарзі напо-лягає на законності стягнення пені та штрафних санкцій з боржника через неви-конання ним взятих на себе зобов'язань. Такій позиції скаржника належить да-ти відповідну правову оцінку.
ОСОБА_6 у власній апеляційній скарзі заперечує правомірність стяг-нення з нього на користь банку заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за дій-сним правочином, посилається на неправомірне в одноособовому порядку під-вищення банком відсотків з 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом до 15%.
Стосовно підвищення банком відсотків, то таке твердження скаржника є на-думаним, таким, що не відповідає дійсності. Адже йдеться про відсотки на мі-сяць, які в перерахунку на рік, тобто 12 місяців, складуть саме 15% річних.
У решті апеляційна скарга ОСОБА_6 на увагу не заслуговує як без-підставна, така, що суперечить доказам, наявним у матеріалах справи, що дово-диться наступним.
Керуючись нормами статей 509, 526, 527, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'ясненнями, викладе-ними у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кре-дитних правовідносин», колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про доведеність ПАТ КБ «Приватбанк» належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту порушення ( прострочення ) ОСОБА_6 взя-тих на себе зобов'язань з погашення кредиту. При цьому слід підкреслити, що банком не пропущений встановлений договором п'ятирічний строк позовної давності щодо вимог до боржника у повному обсязі, адже останній платіж ОСОБА_8 у погашення заборгованих сум здійснений 30 вересня 2011 ро-ку ( а. с. 5 на звороті, 74 ), в той час як даний позов пред'явлений у суд 25 лю-того 2015 року.
Отже, суми боргу позичальника стосовно заборгованості за кредитом, по процентах за користування кредитом та комісії, на задоволення позову банку в цій частині, підлягають стягненню у повному обсязі .
Крім цього, в судовому засіданні представником банку поданий розрахунок пені як відповідальності за несвоєчасність виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань ( т. 2, а. с. 1-9 ), розмір якої у національній валюті в межах строку позовної давності склав 146490,38 гривень, що менше суми, визначеної до стяг-нення судом першої інстанції шляхом зменшення заявленої суми на власний розсуд, без будь-яких доказів стосовно важкого матеріального становища борж-ника. З таким розрахунком по пені повністю погодилася представник відпові-дача-позивача адвокат ОСОБА_5, не заперечила приєднання його до матеріа-лів справи.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільни-ми в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з вра-хуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діло-вого обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на дану норму За-кону підстав для визнання кредитного договору від 10 червня 2008 року № VIKWGA0000000735 недійсним в частині підпунктів 5.3, 6.4 немає.
Стосовно стягнення з ОСОБА_6. на користь банку штрафів у визначе-ній фіксованій частині та процентній складовій, то в цій частині позовних ви-мог належить відмовити за їх безпідставністю.
Статтею 417 ЦПК України визначено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної ін-станцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд України у справі № 6-2003цс15 висловив наступну правову позицію.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавлен-ні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднан-ні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки ( пені, штрафу ).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею ) є гро-шова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( час-тина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя статті 549 ЦК України ).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме пра-вопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне за-стосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'-язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріпле-них у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-право-вої відповідальності за одне і те саме порушення.
Отже, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні від 10 листопада 2015 рокуне можна визнати обґрунтованими, вірними та спра-ведливими.
Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати су-дове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змі-ни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значен-ня для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесу-ального права або неправильне застосування норм матеріального права. Непра-вильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлу-мачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або не застосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апе-ляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства ко-мерційного банку «Приватбанк» Гриня Костянтина Андрійовича задоволити частково.
Апеляційну скаргу відповідача-позивача ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 ли-стопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного то-вариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерцій-ного банку «Приватбанк» про визнання частково недійсним кредитного догово-ру скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват-банк» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299, м. Дніпро-петровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, у погашення заборгованості за кредитним договором від 10 червня 2008 року № VIKWGA0000000735 станом на 06 лютого 2015 року в сумі 38961,74 долар США ( тридцять вісім тисяч дев'-ятсот шістдесят один долар США 74 центи ), що в еквіваленті за курсом 23,13 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06 лютого 2015 року стано-вить 901185,05 гривень ( дев'ятсот одна тисяча сто вісімдесят п'ять гривень 05 коп. ), яка складається з: 22606,26 доларів США ( двадцять дві тисячі шістсот шість доларів США 26 центів ) - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 522882,79 гривням ( п'ятсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 79 коп. ), 13394,25 долари США ( тринадцять тисяч триста дев'яносто чотири долари США 25 центів ) - заборгованість по процентах за користування кре-дитом, що еквівалентно 309809,00 гривням ( триста дев'ять тисяч вісімсот дев'-ять гривень 00 коп. ), 2961,23 долар США ( дві тисячі дев'ятсот шістдесят один долар США 23 центи ) - заборгованість з комісії за користування кредитом, що еквівалентно 68493,25 гривням ( шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні 25 коп. ), 146490,38 гривень пені за несвоєчасність виконання зо-бов'язань за договором, а також 2392,27 гривні ( дві тисячі триста дев'яносто дві гривні 27 коп. ) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 2144,30 гривні ( дві тисячі сто сорок чотири гривні 30 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до Публічного акціо-нерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2018 року.
Суддя-доповідач: Підпис Т.О. Денишенко
Судді: Підпис О.Ю. Береговий
Підпис М.В. Матківська
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду Т.О. Денишенко