Ухвала
21 березня 2018 року
м. Київ
справа № 750/3322/17
провадження № 61-7007 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач: Чернігівська місцева прокуратура,
відповідачі:Чернігівська міська рада, Пінський ЮрійМихайлович,
представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Харечко Л. К., Вінгаль В. М., Лакізи Г. П.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2017 року Чернігівська місцева прокуратура звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради, ОСОБА_1, у якому просила визнати незаконним та скасувати пункт 4.8 рішення 40 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 25 квітня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва», яким затверджено проект відведення та передана
ОСОБА_1 земельна ділянка в довгострокову оренду, строком
до 25 квітня 2024 року, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по
АДРЕСА_1, площею 0,0078 га та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14 травня 2014 року, укладеного між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1
Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка була передана у користування в порушення положень Земельного кодексу України та вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування та є провулком, яким користуються мешканці вулиць Гастелло і Матросова. Передача вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 унеможливлює її використання за призначенням. Зазначене свідчить про порушення відповідачами прав та інтересів територіальної громади міста, а також впливає на функціонування дорожньо-транспортної інфраструктури.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів свідчення того, що орендар отримав земельну ділянку за рахунок земель загального користування, а оспорений договір оренди не суперечить чинному законодавству. Суд дійшов висновку, що позов сформульований некоректно, а саме викладено прохання визнати незаконною передачу в оренду земельної ділянки площею 0,078 га, хоча в дійсності орендарю передавалася земельна ділянка площею 0,0078 га, а також позов не містив фактичних даних про те, які саме інтереси держави та територіальної громади були порушені внаслідок укладення цього правочину.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано незаконним пункт 4.8 рішення 40 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 25 квітня 2014 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою про передачу земельних ділянок у власність, оренду громадянам для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва», яким затверджено проект відведення та передана
ОСОБА_1 земельна ділянка в довгострокову оренду, строком
до 25 квітня 2024 року, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по
АДРЕСА_1, площею 0,0078 га.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 травня
2014 року, укладений між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржене рішення Чернігівської міської ради про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки ОСОБА_1 є незаконним, оскільки прийнято з порушенням вимог закону та порушенням законних прав і інтересів мешканців вулиць Гастелло і Матросова на користування цією земельною ділянкою, яка є провулком та відноситься до земель загального користування і її цільове призначення не змінювалось.
У касаційній скарзі, поданій 22 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року за
№ 10-рп/2010 у справі за № 1-6/2010, відповідно до якого, за будь-яких обставин не допускається скасування рішення органу місцевого самоврядування якщо це рішення потягло за собою певні наслідки, як-то укладення договору оренди, тощо.
Касаційна містить посилання на те, що вимоги щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень по земельному питанню підлягає розгляду виключно в порядку адміністративного судочинства.
Відзив прокуратури Чернігівської області аргументовано тим, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Зауважено, що Земельним кодексом України не передбачено виникнення права власності або право користування на прибудинкову територію у фізичної особи. Прибудинкова територія має використовуватись за цільовим призначенням, а роботи щодо покращення її благоустрою проводяться з дозволу відповідних органів місцевого самоврядування.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржується судове рішення з підстав порушення правил предметної і суб'єктної юрисдикції, дану справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись частиною шостою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом Чернігівської місцевої прокуратури до Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу у довгострокову оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С. П. Штелик