Постанова
Іменем України
14 березня 2018 року
м. Київ
справа № 377/490/17
провадження № 61-100 св 17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Головне управління Національної поліції України в Київській області, прокуратура Київської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 нарішення апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Олійника В. І., Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,
від 21 листопада 2017 року
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що слідчим слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області за погодженням із заступником начальника відділу прокуратури Київської області
8 липня 2014 року у кримінальному провадженні від 8 лютого 2013 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України. 16 вересня 2014 року складено обвинувальний акт, згідно якого він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, який було направлено до Броварського міськрайонного суду Київської області. У ході судового розгляду кримінального провадження 8 грудня 2014 року та 19 травня 2015 року прокурором, який підтримував державне обвинувачення, було змінено відносно нього обвинувачення на частину першу статті 367 КК України.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 серпня
2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області
від 11 листопада 2015 року, його виправдано у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на підставі статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Позивач зазначав, що у період з 8 липня 2014 року до 11 листопада 2015 року тривало незаконне кримінальне провадження, внаслідок чого він зазнав психічних та моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагало від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, йому завдано майнової шкоди, яка полягає в тому, що внаслідок незаконних рішень і дій органів досудового розслідування та прокуратури, він вимушений був здійснювати витрати на придбання квитків на автобус для прибуття разом зі своїм захисником із м. Славутич Київської області, яке є місцем їхнього постійного проживання, до м. Київа для участі в слідчих і процесуальних діях та в судових засіданнях Шевченківського районного суду
м. Києва, апеляційного суду м. Києва, а також для участі у судових засіданнях Броварського міськрайонного суду Київської області з 7 жовтня 2014 року
до 3 серпня 2015 року та судовому засіданні апеляційного суду Київської області.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 7 261 грн 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 80 тис. грн, а всього 87 261 грн 98 коп.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області у складі судді Малишенко Т. О. від 27 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списаннякоштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, завдану незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури моральну шкоду у розмірі
80 тис. грн та матеріальну шкоду у розмірі 7 261 грн 98 коп., всього -
87 261 грн 98 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті незаконних дій органів досудового розслідування позивачу було заподіяно моральну та майнову шкоду, а тому вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такі, що відповідають вимогам діючого законодавства.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що у позовній заяві ОСОБА_2 просив стягнути моральну та майнову шкоду, завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури. Проте, судом не залучено до участі у справі осіб, діями яких було завдано шкоду, питання про права та обов'язки яких було вирішено судом.
Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції нормматеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на зміст заявлених позовних вимог та не врахував того, що встановлене виправдувальним вироком суду незаконне притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та незаконне застосування щодо нього запобіжного заходу, відноситься до вичерпного переліку незаконних рішень та дій посадових і службових осіб, які охоплюються частиною першою
статті 1176 ЦК України та є спеціальними підставами відповідальності за завдану шкоду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Судом установлено, що слідчим слідчого управління слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області за погодженням із заступником начальника відділу прокуратури Київської області 8 липня 2014 року у кримінальному провадженні від 8 лютого 2013 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України. 27 серпня 2014 року було повідомлено ОСОБА_2 про зміну раніше повідомленої підозри з тією самою правовою кваліфікацією вчиненого злочину.
Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року за наслідками розгляду клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, погодженого заступником начальника відділу прокуратури Київської області було відсторонено ОСОБА_2 від посади начальника відділу КП «Житлово-комунальний центр» на строк 2 місяці.
Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 серпня 2014 року за наслідками розгляду клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області погодженого заступником начальника відділу прокуратури Київської області про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави було застосовано щодо нього інший запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання терміном на 2 місяці.
16 вересня 2014 року складено обвинувальний акт, згідно якого
ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України і направлено його до Броварського міськрайонного суду Київської області.
У ході судового розгляду кримінального провадження 8 грудня 2014 року та
19 травня 2015 року прокурором, який підтримував державне обвинувачення, було змінено ОСОБА_2 обвинувачення на частину першу статті 367 КК України.
Виправдувальним вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2015 року, ОСОБА_2 виправдано у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на підставі статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
У касаційній інстанції вказані судові рішення не оскаржувалися.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статті 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України
від 25 травня 2016 року № 6-440цс16.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Частиною 2 цієї статті також передбачено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, зокрема виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів, а також стосовно випадку, про який зазначено позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, вірно застосувавши положення статті 1166, 1167, 1174, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», врахувавши виправдувальний вирок Броварського міськрайонного суду Київської області
від 3 серпня 2015 року, що набрав законної сили, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог у вказаному розмірі та наявності правових підстав для відшкодування позивачу завданої матеріальної та моральної шкоди.
При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції керувався поданими ОСОБА_2 доказами, виходив із вимог розумності і справедливості, а також врахував характер і тривалість моральних страждань, істотність вимушених змін у його житті.
Також, керуючись нормами пунктів 1 та 5 частини першої статті 3 Закону України Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», обґрунтовано взявши до уваги наданий позивачем розрахунок майнової шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відшкодування вартості квитків.
Апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув, обставини справи в повній мірі не встановив, не визначився з характером спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому апеляційний суд безпідставно зазначив, що районний суд не залучив до участі у справі осіб, діями яких було завдано позивачу шкоду, оскільки зазначене не вимагається положенням статті 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», так як до участі у справі вірно залучені відповідні правоохоронні органи, в яких зазначені особи проходять службу.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року скасувати, рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 липня 2017 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк