Ухвала
22 березня 2018 року
м. Київ
справа № 161/5332/17
провадження № 61-3322 ск 18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Висоцької В. С. у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Шпірука В. Ю., за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року.
Ухвалою суду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків до 2 вересня 2017 року, але не більше п'яти днів з дня отримання копії ухвали, для виконання вимог ст. 326 ЦПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2017 року, на підставі пункту 2 частини четвертої
ст. 328 ЦПК України.
Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року, а саме: для надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення, які повинні бути підтвердженими доказами.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах
є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 4 і 14 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року передано на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 1 лютого 2018 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків до 22 лютого 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Висоцької В. С., яка обґрунтована тим, що постановляючи 1 лютого 2018 року ухвалу про продовження йому строку для усунення недоліків касаційної скарги, суддя Висоцька В. С. погодилась з неправосудною, на думку заявника, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Висоцької В. С. визнано необґрунтованою.
Частиною другою та третьою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід судді-доповідача ВисоцькоїВ. С. передано судді Верховного Суду Усику Г.І., в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Білуха проти України, N 33949/02, § 49 - 52, від 9 листопада 2006 року).
З заяви ОСОБА_4 про відвід судді Висоцької В. С. убачається, що в ній викладено незгоду зі змістом і мотивами ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року, що не свідчить про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів
в неупередженості або об'єктивності судді Висоцької В. С. , а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді необхідно відмовити.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Висоцької В. С. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик